Вибираємо сучасний телевізор. Назв багато, а знань мало

Невже хтось ображається за такий заголовок статті ?
Якщо хтось образився, то нехай, зайшовши в магазин з телерадіотоварами, скаже, що в телевізорі важливіше і краще ?
HDTV 1.4 чи HDMI 2.0 ?
Щось не так ? Правильно, я запитав дурницю. В описі одного телевізора в магазині ви можете побачити перший надпис, в описі іншого телевізора – другий надпис, але порівнювати ці надписи – абсурдно. Зрозуміло, що коли ви запитаєте торгового менеджера в залі магазину, менеджер обов’язково скаже, який з параметрів кращий.
Треба захиститись від таких менеджерів. Анонс статті:
– Технічні терміни і характеристики, які корисно знати при виборі телевізора.
– Рекомендації і критерії вибору телевізора для різних вимог телеглядача.

Зайшовши в сучасний магазин з багатьма телевізорами на вітрині, ви беззахисні перед дурними менеджерами і великою кількістю незрозумілих назв в технічному паспорті телевізора.
ОЗБРОЮЄМОСЬ ЗНАННЯМИ. Почнемо здалеку.
Куди поділися великі, пузаті кінескопні телевізори ? Невже в світі закінчились кінескопи ?
Спочатку згадаємо позитивні сторони кінескопних телевізорів. Згадаємо просто так, для історії, бо в продажу ми, мабуть, такі телевізори вже не побачимо.
В наш час кінескопний телевізор має трохи більший запас яскравості, ніж рідкокристалічний телевізор, який ще називають LCD-телевізор. LCD – це англійське скорочення “liquid crystal display“, воно означає “рідкокристалічний дисплей”, цю назву можна трошки адаптувати: “рідкокристалічний екран”. Якщо говорити про LCD-телевізори середньої цінової категорії, то запас яскравості у нього менший, ніж у кінескопного телевізора. Пройдуть роки, з’являться нові технології, і надіюсь, що цей запас стане більшим.
Зверніть увагу: всюди в магазинах працюючі телевізори стоять подалі від вікон, бо в добре освітленому торговому залі зображення на телевізорах виглядає значно гірше. Виробники хочуть добитись більшої яскравості, але поки що не можуть.
Нам з вами вже зрозуміло, що важливий параметр телевізора – запас яскравості, або максимальна яскравість, вона вказується в параметрах телевізора в канделах на метр квадратний (кд/м²).
Яскравості в 300 кд/м² вистачає в квартирі, особливо в добре затіненій квартирі на першому поверсі. А хороші, дорогі телевізори можуть мати запас яскравості до 600 кд/м² , це вже непогано. Нам з вами в магазинах намагаються штовхати телевізори із запасом яскравості  200-300 кд/м² , а більша яскравість коштує дорожче.
Важливі характеристики телевізори ми потім додатково перерахуємо в кінці статті.

Наступна особливість кінескопних телевізорів: не обов’язково сидіти навпроти самого екрану, такий телевізор можна дивитись і трохи збоку. В LCD-телевізорах такий номер не пройде, ти лише трохи відійшов в бік – і кольори на екрані стали зовсів поганими.
Але в описі телевізора написано, що кут огляду екрана – мало не 180° ! Можна ще й не таке написати, але сувора реальність – при перегляді зображення рівно перед екраном кольори чудові, а трохи збоку – значно гірші. Трохи догори, або трохи вниз – от уже й кольори змінюються, і яскравість змінюється. В хороших, дорожчих телевізорах цей ефект не такий помітний.
Кут огляду екрана LCD-телевізори доведеться перевіряти самому при виборі телевізора. Став перед екраном, запам’ятав кольори, а потім відходиш вліво, чи вправо, і дивишся, при якому куті перегляду кольори стають зовсім поганими. Чим більший цей кут – тим кращий цей телевізор.

Є ще одна особливість кінескопних телевізорів: такий телевізор чудово загладжував зашумлений, неякісний телевізійний сигнал. Покупець, у якого вдома неякісне, зашумлене аналогове кабельне телебачення, з досадою бачить, що старий кінескопний телевізор показував значно краще. А тому цей покупець мав би перевірити, які функції обробки зображення має його новенький LCD-телевізор. Багато сучасних телевізорів мають кілька рівнів “загладжування” зашумленого сигнала. Ця функція не потрібна, якщо у вас вдома цифрове телебачення, воно може бути кабельним, супутниковим чи ефірним.
Кабельне – якщо ви щомісяця платите кабельній компанії якусь невеличку суму за те, щоб вам давали кілька десятків телевізійних програм.
Супутникове – якщо ви поставили собі “тарілку” і бачите кілька сотень каналів, дивитесь лише кілька десятків.
Ефірне – якщо прийом телевізійного сигналу у вас на “якусь антену”, антена розміщена у вас десь за вікном, надворі, на даху, на стіні, ваше телебачення безкоштовне. В найгіршому варіанті у вас кімнатна антена. Якщо ви дивитесь ефірне аналогове телебачення, ви так-сяк бачите десяток каналіві, або більше, або менше. Якщо ви вже дивитесь ефірне цифрове телебачення Т2, у вас близько 30 каналів у хорошій якості.
Ще можна дивитись IPTV-телебачення, це для тих небагатьох телеглядачів, які можуть для перегляду телебачення використовувати свій хороший, швидкісний Інтернет.

Негативні характеристики кінескопних телевізорів невидимі для покупців. Це значне споживання електроенергії, невеличке і практично не шкідливе радіаційне випромінювання, більша стомлюваність людських очей (потім поясню), єдина негативна характеристика, яка добре помітна для покупків – це велика товщина телевізора. Це вам не сучасний плоский !

Ми лише згадуємо колишні кінескопні телевізори, а вже знаємо деякі потрібні характеристики LCD-телевізорів.
1. Запас яскравості.
2. Кут огляду.
3. Додаткові можливості обробки зображення, якщо у вас вдома зашумлений сигнал.

Переходимо до підсвітки

Це що за напасть ? Детально розглянемо. В будь-якому кінескопному телевізорі, або навіть у плазмовому телевізорі, кожна точка на екрані СВІТИТЬСЯ з якоюсь своєю яскравістю. Одна точка яскравіше, інша темніше, і всі ці точки разом створюють вам мозаїчну картинку, на яку ви дивитесь.
Кожна точка СВІТИТЬСЯ з якось своєю яскравістю.
А в LCD-телевізорі ні одна точка не світиться ! Вона лише в більшій чи меншій мірі ЗАТІНЮЄ собою рівномірно-білий екран, який світиться позаду неї.
LCD-матриця не світиться, а затінює собою свічення рівномірно-білого екрану.
Є різні технології виготовлення цього самого екрану, як кажуть, різні технології підсвітки.

Почнемо з газорозрядної підсвітки. Як я намучився у багатьох моїх клієнтів з цією самою підсвіткою ! Було таке смішне правило: якщо в LCD-телевізорі з газорозрядною підсвіткою щось зіпсувалось, значить, зіпсувалась підсвітка. Якщо зіпсувався блок живлення, значить, винувата підсвітка. А якщо зіпсувалось щось інше, то треба попередити клієнта, що з часом зіпсується підсвітка.
Газорозрядна підсвітка довго грала на нервах покупців LCD-телевізорів і працівників сервісу, доки їй на заміну не прийшла LED-підсвітка.
Не попадайтесь на гачок ! Не купуйте застарілі LCD-телевізори з газорозрядною підсвіткою. Ваш телевізор – це телевізор з LED-підсвіткою. Якщо в описі телевізора не бачите надпису LED – проходите мимо.

Поки що для побутової телевізійної техніки не придумали нічого кращого, ніж LED-підсвітка.
Розглянемо детальніше.
Найбільш дешева підсвітка – це White LED, біла світлодіодна підсвітка. Саме слово LED – це скорочена англійська назва “Light-Emitting Diode”, тобто світлодіод, а “White” – це всього-навсього “білий”.
Конструктивно найпростіша і найдешевша “Edge-LED” підсвітка, в ній світлодіоди, які світять білим світлом, розміщені по периметру екрана. Рівномірність освітлення достатня для побутової техніки, запас яскравості невеликий.
Трохи краща підсвітка “Direct-LED”, більший запас яскравості і більша рівномірність освітлення.
Складніша і дорожча “RGB-LED” або “Colour-LED” дає кращі кольори, а запас яскравості вже трохи менший.
Вам не обов’язково вишукувати в описі телевізора, яка саме підсвітка в цьому телевізорі. Ви лише підберіть, який телевізор вам найкращий по запасу яскравості і по якості кольорів. Незалежно від того, що ви виберете, LED-підсвітка має такі позитивні сторони:
1. Покращена контрастність, в порівнянні з газорозрядною підсвіткою.
2. Краща передача кольорів.
3. Більший запас яскравості.
4. Значно зменшене споживання електроенергії.
5. LED-підсвітка значно надійніша від старої газорозрядної.
6. Незначна, але приємна характеристика: LCD-екран з LED-підсвіткою можна зробити більш тонким, в порівнянні з газорозрядною підсвіткою.

З часом нас “накриє” більш популярне технічне рішення: LED-телевізори взагалі без підсвітки. Перше технічне рішення, яке наближає цю подію – це матриці OLED (Organic Light Emitting Diode), тобто світлодіод, виготовлений із застосуванням органічних технологій). Недоліків у нього ще багато, і поки що більш перспективною вважається технологія QD-LED, або QLED, англійська назва “Quantum Dot“, тобто “квантова точка”. Не сумніваюсь, що будуть і інші технічні рішення. Головна ідея в тому, що кожна точка екрана повинна світитись самостійно, а не затіняти собою рівномірно-білий екран, який знаходиться позаду неї. Саме це дозволить нам бачити нормальні, пропорційні, яскраві кольори екрана, незалежно від того, під яким кутом ми дивимось на екран.
Це буде дуже не скоро.

Наступна важлива характеристика телевізорів. Людські очі

Я вже згадував, що кінескопні телевізори давали невеличке радіаційне випромінювання. Сучасні LCD-телевізори не дають радіаційного випроиінювання, але світять на ваші очі ультрафіолетом. Ця шкідливість також незначна, і вона також присутня.

Приємна особливість сучасних телевізорів: у них може бути матовий екран. Не блискучий глянцевий, в який можна дивитись, як в дзеркало, а матовий. Дивитись на матовий екран приємніше, він трохи дорожчий і традиційно має трохи менший запас яскравості.

Наступна характеристика телевізора має англійську назву DSE. Наприклад, в описі телевізора вказано: DSE = 4.5. Що це означає для покупця ?
Назва “DSE” означає “dirty screen effect“, “ефект брудного екрану”. Якщо ви вдома ввімкнете новенький, тільки що з магазину, телевізор, але не подасте на телевізор ніякий відеосигнал, то екран буде темно-сірим, і ви з досадою побачите, що екран трохи “нерівномірно-темно-сірий”. Невже купили бракований телевізор ?
Ні. Не можуть конструктори забезпечити абсолютну рівномірність освітлення екрану. Коефіцієнт DSE – це відношення площі екрана з рівномірним освітленням до площі екрана зі зменшеним освітленням. Чим більший коефіцієнт DSE, тим кращий телевізор. І тим він значно дорожчий. Нерівномірність свічення найбільш помітна на максимально темних відтінках, і практично непомітна при яскравому свіченні екрана.

Наступний параметр – індекс PQI,Picture Quality Index“, тобто індекс якості зображення. Є також аналогічний індекс CMRClear Motion rate“. Не дуже довіряйте цим показникам, бо виробник багато чого може написати в характеристиках телевізора, але достовірного підрахунку індекса PQI, або CMR досі не існує.

Дуже цікавий наступний параметр – час післясвічення пікселя на екрані. Тут без цифр не обійдемось.
Вважаємо, що у нас зображення на екрані змінюється з частотою 100 Hz (сто герц), ця частота є популярною для багатьох телевізорів, в різних телевізорах вона може бути від 75 Hz до 200 Hz. Згідно розрахунків, при частоті 100 Hz кожен піксель на екрані змінюється кожні 10 ms (мілісекунд). Значить, нам достатньо, щоб час післясвічення кожного пікселя становив 10 ms.
Але воно нам не треба ! Нам приємніше дивитись кіно на екрані, якщо якщо час післясвічення в кілька раз більший. Виробники телевізорів придумали цікаве рішення: якщо ви підключили до телевізора ігрову приставку і переключили телевізор в режим “GAME MODE” (для ігр), то у вас утримується мінімально можливий час післясвічення кожного пікселя, а при перегляди телевізійного сигналу час післясвічення в кілька раз збільшується. Щоб приємніше було.
Отже ! Яким би малим не був час післясвічення (він може називатись “Input lag”), для вас цей параметр просто не має значення. Може, це параметр дуже малий, лише кілька мілісекунд, а може, він трохи більший. В звичайному режимі телевізор встановлює його в кілька раз більшим.

Функція TruMotion. Модно і незрозуміло.
Телевізійний сигнал змінюється для нас з частотою 50 кадрів на секунду, тобто кадрова розгортка з частотою 50 Hz. Наш телевізор середнього класу дає на кадрову розгортку частотою, напериклад, 100 Hz.
Звідки телевізор бере додаткові кадри ?
Найпростіше рішення: кожен кадр засвічується два рази.
Трохи краще рішення: спочатку засвічується непарний кадр, потім сума непарного і наступного парного, потім той самий парний, потім сума парного і наступного непарного. Далі все повторюється.
Краще і складніше рішення: алгоритм формування кожного кадра враховує попередній і наступний кадр, при цьому частота появи вирахуваний “нових кадрів” не синхронізована з частотою телевізійної трансляції. Наприклад, функція “TruMotion-240” формує 240 кадрів за секунду, при телевізійній трансляції 50 кадрів за секунду.
Можливо, хтось побачить якусь різницю, якщо буде дивитись кінофільм з автогонками. Всі інші різниці не побачать.

Переходимо до параметрів екрана

Всі сучасні телевізори, які ви бачите в продажу, так би мовити, “широкі”, тобто пропорції сторін екрана не 4:3, а 16:9. В деяких магазинах можуть написати, що пропорції 17:10, або 17:9, або 16:10, це не важливо. Обробка зображення в телевізорі йде для пропорції 16:9.
Навіщо було змінювати 4:3  на 16:9 ? Звернемось до історії.
Ще в 70-ті роки 20-го століття кінематограф надійно видавив з прокату фільми із звичними пропорціями екрану 4:3 і перейшов на “широкоекранні фільми”. Історик-кінематографіст попросить мене розказати про різницю між широкоекранними і широкоформатними фільмами, і не забути розказати про технічні відмінності. Добре, я дуже коротко поясню.
В кінотеатрах “крутили кіно” на плівці шириною 35 мм. Пропорції кожного кадра на кіноплівці були майже 4:3, на плівці також була звукова доріжка, оптична або магнітна. Кінопроектор світив на плівку потужною лампою розжарювання, але цього світла вистачало лише для невеликих кінозалів. В великих кінозалах використовувались кінопроектори з електродуговим освітленням, а пізніше в таких кінопроекторах застосовувались ксенонові лампи високого тиску. Все було просто і зрозуміло, доки пропорції кінокадра були 4:3. Із цього формату кіно, як я казав, перейшло на широкий формат.
Більш якісний і дорогий варіант – справжній широкоформатний кінопрокат. Ширина плівки в таких проекторах була вже не 35 мм, а 70 мм, на плівці було аж 6 звукових доріжок для “об’ємного звуку”, та ще й з системою шумоподавлення Dolby.
Більш дешевий і практичний варіант – використання стандартних кінопроекторів з плівкою 35 мм, кадр на плівці мав інші пропорції, а перед кінопроектором ставився анаморфний об’єктив, і кіно так само демонструвалось на широкий екран. Лише спеціалісти помічали, що чіткість по горизонталі була трошки меншою, а “люди не звертали увагу”, бо приходили в кіно не для того, щоб проаналізувати якість зображення.
Ось так коротко і спрощено про широкоекранне і широкоформатне кіно. Ще було нераціональне технічне рішення із демонстрацією фільму відразу трьома проекторами, таке рішення себе не виправдало.
Отже, “кіно перейшло на широкий формат”.
Телевізійники помітили цю зміну, і почали експериментувати з широким форматом. Пропорцію 16:9 запропонував в 1980 році Кернс Поверс, працівник кінематографічного об’єднання SMPTE. Пропорція 16:9 (в перерахунку 1,77:1) є компромісним співвідношенням між існуючим в той час традиційним співвідношенням 1,33:1, популярним в Європі 1,66:1, популярним в США 1,85:1, пропорцією компанії Panavision для плівки шириною 70 мм 2.20: 1, і співвідношенням 2,39: 1 компанії CinemaScope для художніх широкоекранних фільмів.
Пропорція 16:9 не взята наугад, як здається. Числа 16 і 9 розкладуються на співмножними з максимально малих простих чисел, 16 = 2*2*2*2, а 9=3*3.
НУ І ЩО ?
Нічого не збираюсь нікому доказувати, просто повірте, що це створює умови для зменшених апаратних затрат при створенні цифрових відеокамер, відеомагнітофонів, телевізорів, моніторів, спрощення алгоритмів кодування і декодування графічної інформації, і ще багато позитивних характеристик.
Пропорція 4:3 також відповідає цим вимогам, крім того, 16:9 = 42:32

З математикою розібрались, а наступну фразу треба просто запам’ятати:
Пропорції екрана 16:9 аж ніяк не означають, що телевізор відповідає вимогам HDTV (телебачення високої чіткості).
Ці пропорції екрана є загально прийнятими, в наш час випускаються телевізори з такими пропорціями екрану, і будуть випускатись. А як зображення з пропорціями 4:3 буде “припасовуватись” до екрана 16:9 ? Тут такі варіанти:
1.  “Вписування в розмір”, зліва і справа залишаються темно-сірі полоси.
2.  “Розтягування до розміру”, зображення стає ненормально широким, що ми зараз якраз бачимо на деяких телевізійних каналах.
3.  “Масштабування з обрізкою”, частина зображення втрачається, але пропорції більш-менш нормальні.
Невже таке буде завжди ? Ні, телевізійні канали впевнено, один за другим, будуть переходити на стандарт 16:9, і через кілька років пропорції зображення на всіх телевізійних каналах стануть нормальними. Навіть в наш час більшість телевізійних каналів перейшли на широкий формат. Але на старих телевізорах з форматом 4:3 зображення буде при цьому стиснуте справа і зліва. Це ще одна причина, щоб колись викинути старий телевізор, і купити новий. Хоча я запевняю вас, що телемайстри будуть з великим ентузіазмом переробляти клієнтам пропорції зображення в старих кінескопних телевізорах. Зображення на кінескопному екрані трохи стиснуть зверху і знизу, і пропорції зображення стануть нормальними. В цифровому ефірному телебаченні Т2 цю функцію замість телемайстрів будуть виконувати цифрові тюнери, які можна докупити до старих телевізорів, щоб дивитись якісне цифрове телебачення, а не старе аналогове.

А ми починаємо знайомитись з HDTV (телебачення високої чіткості)

«HD Ready» – телевізор вже придатний до демонстрації телебачення високої чіткості. Роздільна здатність такого екрана, як правило, 1280×720 або краща, а пропорції екрана можуть бути 16:9, або 16:10, або навіть 4:3.
Такий телевізор традиційно має відеовходи YPbPr, DVI та HDMI.
YPbPr – аналоговий трьох компонентний роз’єм, круглими штекерами типу RCA підключається сигнал яскравості, а також два сигнали червоного і синього кольору. Телевізор вираховує зелений колір, віднімаючи від постійної величини суму червоного і синього кольорів, бо сума цих трьох кольорів завжди є величиною постійною.
DVI або HDMI – цифрові відеовходи, застосовуються в сучасній відеотехніці і в комп’ютерах.
З таких відеовходів телевізор підтримує і прогресивну розгортку (зображення передається “рядок за рядком”), і черезрядкову розгортку (в парних кадрах пропускається кожен непарний рядок, в непарних кадрах пропускається кожен парний рядок).

Дуже подібний телевізор, але з трохи гіршими параметрами, може в характеристиках надпис «HD compatible».

«Full HD» – телевізор справді адаптований для демонстрації зображення високої чіткості.
Роздільна здатність екрана вже не менша, ніж 1920×1080, Пропорції екрана 16:9, такий телевізор має повний набір сучасних цифрових відеовходів, включно з DVI та HDMI.

Отже, телевізори з признаком «Full HD» або «HD Ready» показують будь-яке зображення БІЛЬШ ЯКІСНО І ЧІТКО ?
Та ні ! Якщо у вас є джерело відеосигналу, яке відповідає вимогам HDTV, то зображення на такому телевізорі буде надзвичайно чітким і якісним.
А що є джерелом сигналу HDTV ?
Варіант 1. У вас є DVD-програвач дисків в форматі Blu-Ray та HD-DVD, а також ви купили диск з фільмом САМЕ ДЛЯ ТАКОГО ФОРМАТУ, то цей фільм на цьому DVD-програвачеві через цей телевізор ви будете бачити в форматі високої чіткості.
Варіант 2. Ваше цифрове кабельне телебачення дає вам кілька додаткових платних каналів в форматі HDTV, а також провайдер кабельного телебачення надав вам декодер для перегляду саме таких каналів, а також ви маєте телевізор під вимоги HDTV, і не забули підключити той декодер саме через відеовхід HDMI до телевізори, тоді також будете бачити зображення в форматі високої чіткості.
Варіант 3. Майже те ж саме, але замість кабельного декодера у вас супутниковий ресивер.

А у всіх інших випадках зображення буде із звичайною чіткістю і якістю ? ТАК ! Воно буде із звичайною чіткістю і якістю, незважаючи на чудову рекламу. Телевізійний сигнал із стандартними характеристиками ми завжди бачимо із стандартними або погіршеними характеристиками, хороший телевізор не погіршує ці характеритики, і ніколи їх не покращує.
Заперечую сам собі. Існують в деяких телевізорах функції “покращення зображення аналогового сигналу” і навіть нібито непогано виглядає, якщо таку функцію демонструють вам в магазині. Але ця функція лише погіршує якість, якщо у вас трохи зашумлений аналоговий сигнал. Зашумлений сигнал можливо візуально “покращити”, але лише знизивши чіткість зображення.

Ми вже ознайомились  з рядом технічних характеристик телевізора, які корисно знати перед покупкою. Коротко згадаємо їх:
– уважно виберемо, який запас яскравості і який тип підсвітки нас задовільнить, згідно ціни телевізора і наших цінових можливостей.
– відповідно до наших цінових можливостей підберемо експлуатаційні характеристики телевізора, серед них – можливість показувати телевізійний сигнал високої чіткості (HDTV), а також показники якості екрана.
– присутність потрібних відеовходів, які будуть  використовуватись власником телевізора.
Для вибору телевізора цього замало. Перед тим, як розглянути наступну функцію телевізора, треба відповісти собі на ще одне запитання:

А що ми збираємось дивитись ?

Запитання зовсім не наївне, бо зараз ми дізнаємось, які неприємні сюрпризи можуть нас чекати. Вважаємо, що ви дивились і будете дивитись кабельне телебачення. Якщо ваш кабельний провайдер дає вам аналоговий сигнал і не дає цифрового, то змиріться з тим, що при зашумленому сигналі зображення буде значно гірше від того, який ви бачили на своєму старому телевізорі. Якщо ваш телевізор матиме функції обробки зашумленого сигналу, ви зможете добитись трохи кращої якості зображення, при цьому чіткість зображення зменшиться.
Якщо ви  дивились і будете дивитись ефірне телебачення на звичайну антену, розміщену у вас на даху або на балконі, то знайте, що, незалежно від вашого бажання, ви почнете дивитись цифрове ефірне телебачення замість аналогового.
Ви це зробите, незалежно від того, хочете ви цього чи ні. Можливо, ви це зробите вже завтра.
Тому потурбуйтесь про свій комфорт, проконтролюйте, щоб у вашому новому телевізорі був передбачений прийом цифрового сигналу DVB-T2. Якщо телевізор у вас вже є, і він не вміє приймати цифровий сигнал DVB-T2, до такого телевізора ви додатково купите ефірний цифровий тюнер, і зможете дивитись цифрове телебачення.
Тут доведеться пояснити детально. Існує загальний алгоритм передачі цифрового телебачення, який називається DVB, (Digital Video Broadcasting), що в перекладі означає “цифрова відеотрансляція”. Залежно від того, як передається телевізійний сигнал, існують такі стандарти цифрового телебачення:
DVB-T – для прийому на звичайну ефірну антену.
DVB-S – для прийому супутникового телебачення.
DVB-C – для прийому кабельного цифрового телебачення.
Більш сучасні, покращені стандарти називають, відповідно, DVB-T2 і DVB-S2.
Отже, нагадую, якщо ви дивитесь і будете дивитись телевізор, який бере сигнал із звичайної зовнішньої ефірної антени, то потурбуйтесь, щоб ваш новий телевізор розумів стандарт DVB-T2, саме цей стандарт прийнятий в Україні для цифрової ефірної трансляції. Якщо цього не зробите, все одно потім додатково купите цифровий ефірний тюнер до свого телевізора, але будете користуватись відразу двома пультами, для телевізора і для тюнера, а це трохи незручно.
Кожен, зто хоче дивитись безкоштовне ефірне телебачення в цифровому якісному форматі DVB-T2, мусить повірити або пізніше гірко переконатись: значну увагу треба приділити антені. Лише ті щасливчики, які живуть недалеко від трансляційної вишки, та ще й на рівнинній місцевості, зможуть без проблеми приймати цифровий телевізійний сигнал на примітивну кімнатну антену.
Зараз буду згинати тих, хто дивиться аналогове телебачення на якусь кімнатну антену. Ваш новий LCD-телевіззор чи плазмовий телевізор буде показувати від кімнатної антени ЗНАЧНО ГІРШЕ, ніж показував старий телевізор, і ви з цим нічого не зробите. Хочете ви цього чи ні, але ви встановите собі зовнішню ефірну антену, ви укріпите її за вікном, на балконі, на даху, вам доведеться знайти підходяще місце. Про антени можете почитати  тут . Про перехід на цифрове ефірне телебачення почитаєте  тут . Так що ви все одно перейдете на цифровий ефірний сигнал, а тому для вашого нового телевізора стандарт DVB-T2 дуже потрібен. Якщо там, де ви живете, телевізійний сигнал дуже слабкий, ви не шукаєте якийсь “чутливий” телевізор, а займаєтесь антеною.
Якщо вам здається, що телебачення Т2 – це якась дурниця, і ви не будете його дивитись, то з радістю вам повідомляю: ви будете дивитись цифрове телебачення в стандарті DVB-T2. А звичайне, аналогове телебачення буде з часом відключене.
Воно буде відключене назавжди, і чекати залишилось недовго. До речі, кількість каналів в цифровому телебачення Т2 близько 30, це приємно, зручно і безкоштовно. Сам я вже давно дивлюсь безкоштовек цифрове ефірне телебачення на невеличку антену, встановлену на балконі, і вам рекомендую.

А якщо вас вдома чекає цифрове кабельне телебачення, то не забудьте, що ваш телевізор повинен розуміти цифровий стандарт DVB-C. Про налаштування кабельного телебачення можна почитати тут .

А якщо ви дивитесь супутникове телебачення, то не дуже важливо, які цифрові стандарти розуміє ваш телевізор. Поки що (поки що !) розумніше користуватись звичайним недорогим китайським супутниковим тюнером, на теперішній час це дає більше можливостей. Чому саме – пояснювати не буду, бо це не етично. Я навіть не хочу пояснювати, хочу залишити це в секреті.

Коли ми обдумуємо, що саме будемо дивитись, згадаємо ВАЖЛИВУ в ПОПУЛЯРНУ функцію телевізора, яка може бути в телевізорі, а може не бути.

SMART TV

То потрібна ця функція в телевізорі чи не потрібна ? Чим вона корисна для телеглядача ?
Скажемо по-простому: такий телевізор може мати доступ до Інтернета. Не до якогось “свого Інтернета”, а саме до тої мережі Інтернет, яку вам в вашій квартирі забезпечив провайдер Інтернета за щомісячну оплату.
Яким Інтернетом користуєтесь ви, таким Інтернетом буде користуватись телевізор. Якщо ваш домашній Інтернет тупий, повільний і ненадійний (чому я згадав “Волю-Кабель” ?), то у телевізора буде такий самий.
Але навіщо телевізору Інтернет ? Відповідь анекдотично проста: якщо ви любите дивитись в Інтернеті фільми, цікаві відеозаписи, то тепер ви зможете це робити не через комп’ютер, а через ваш телевізор.
І користування буде таким самим ? Ні, доведеться привчитись до трохи іншого режиму пошуку того, що хочете дивитись, і користування спочатку буде здаватись дуже незручним.
Чи може телевізор з режимом SMART показувати телепередачі, як звичайтий телевізор ? Так.
Чи потрібно такий телевізор підключати кабелем до вашого домашнього Інтернета ? Так. Крім того, є телевізори, які можна підключати до Інтернета без кабеля, по радіоканалу WiFi. Хто радісно підключив телевізор до Інтернету через WiFi, у того багато фільмів при перегляді ON-LINE можливо, будуть гальмувати. Щоб не було цього “завмирання” відео, потрібно використовувати лише сучасні, швидкісні роутери, або підключити телевізор до роутера не по радіоканалу WiFi, а з допомогою кабеля.
Якщо ви впевнені, що ви НІКОЛИ не захочете дивитись по телевізору фільми з Інтернета, то ваш телевізор може обійтись від функції SMART, і бути трохи дешевшим.
ДУЖЕ ТИХО ! ЛИШЕ ДЛЯ ВАС ! Якщо ваш телевізор не має функцій SMART TV але ви докупили до нього SMART-приставку, її правильна назва – мережений медіапрогравач, чи мережевий медіаплеєр, то це краще, і це дає більше можливостей, зручніше користування,  і дешевше. Вибрати хороший медіаплеєр серед великої кількості китайських убогих недоробок дуже нелегко, я навіть думаю написати про мережеві відеоплеєри окрему статтю для користувачів.

Наступна функція. 3D-зображення

Не треба думати, що 3D-зображення з’явилось вчора. Я дозволю собі кілька рядків історії. Вже в 70-ті роки 20-го століття в Києві працював кінотеатр “Стереокіно” біля стадіону Динамо, і в цьому кінотеатрі регулярно показували стереофільми.
Цих фільмів було аж два. Один з них називався “Таємничий монах”, другий називався “Учень лікаря”. Деякий період демонструвався ще й третій фільм, він назвався “SOS над тайгою”. Кажуть, що було зроблено ще два-три стереофільми, але я їх не бачив. Глядачі в залі сиділи із спеціальними окулярами, в них зображення справді здавалось об’ємним, а після кіносеансу очі трохи боліли. В окулярах були поляризаційні фільтри, а фільм демонструвався відразу з двох проекторів, перед об’єктивом кожного проектора також стояв поляризаційний фільтр. Якщо нахилити голову набік, то бачив не “стерео-зображення”, а звичайне подвоєне зображення. Якщо одягти ці стерео-окуляри, переплутавши праву і ліву сторону окулярів, то бачив звичайне подвоєне зображення.
3D-зображення в вашому телевізорі – це те саме стереокіно, але у вас вдома. Щоб дивитись на цьому телевізорі об’ємне зображення, власник телевізора купить до такого телевізора або програвач DVD-дисків з можливістю програвання 3D-фільмів, або купить сучасний мережевий медіапрогравач з функцією програвання 3D-фільмів і не забуде про досить швидкісний Інтернет в своїй квартирі, або буде подавати 3D-сигнал зі свого досить потужного комп’ютера, попередньо завантаживши з Інтернета фільм у 3D-форматі і встановивши необхідне програмне забезпечення,  а потім, одягнувши спеціальні окуляри, подивиться цей фільм.
Багато клопотів, а результат дуже незначний.
А все інше цей телевізор показує звичайним, плоским зображенням, аж ніяк не об’ємним.

Функція Time-shift

Ця функція мені дуже подобається. Вона справді корисна і потрібна. Розглянемо таку ситуацію: ви дивитесь в прямій трансляції якусь цікаву телепередачу, а тут вам доводиться на кілька хвилин відійти від телевізора.
Ви ж пропустите те, що потім не покажуть !
Не пропустите. Ви вмикаєте пультом режим Time-shift і йдете в своїх справах, а через деякий час приходите і продовжуєте дивитись трансляцію з того самого місця, тобто ви нічого не пропустили. Ви дивитесь трансляцію зі зміщенням в часі. У сусідів вже забили гол, а у вас гол заб’ють лише через кілька хвилин.
Коли закінчилась цікава телепередача, ви вимикаєте режим Time-shift і дивитесь телевізор в звичайному режимі. Непогано, правда ?
Ті телеглядачі, які особливо не люблять рекламу, використовують функцію Time-shift щоб позбавитись реклами. Починається, наприклад, якась передача, яка буде кілька раз перериватись рекламою.Телеглядач вмикає режим Time-shift і ще не менше години займається якимись своїми справами. Через годину телеглядач приходить до телевізора, починає з самого початку дивитись свою телепередачу, яка насправді йде вже цілу годину, інакше кажучи, цей телеглядач дивиться телепередачу із зміщенням на годину. Побачивши початок реклами, телеглядач “перескакує” на кілька хвилин вперед, і далі дивиться телепередачу, пропустивши рекламу, і не чекаючи ці кілька хвилин.
Раніше телеглядачі, які особливо не люблять рекламу, робили такий самий трюк з допомогою відеомагнітофона. Записували телепередачу, а вже потім, як правило, наступного дня, переглядали її, пропускаючи рекламу.
До речі, абсолютна більшість ефірних цифрових тюнерів мають цю корисну функцію. До неї легко привикнути і важко відвикнути.

Ми ознайомились з основними особливостями сучасних телевізорів. Нам би ще про антени поговорити, але про антени даремно розказувати в цій статті. Про антени більш детально почитаєте  тут
Тепер, коли ви озброєні рекомендаціями, запрошую вас до магазину телерадіоапаратури.

Набір статей на “загально-телевізійну тему” знаходиться ось тут.

Може, автор щось забув написати в статті ? Може, щось незрозуміло ? До ваших послуг – коментарі або форум на нашому сайті. Реєстрація на сайті необхідна для дописування коментарів чи участі в форумі.

Всім бажаючим продаємо наш інформаційний архів

Ви можете замовити бандероль з чотирма DVD-дисками, на яких ВСІ наші схеми, мануали, вся додаткова інформація. Вартість замовлення в межах України 170 грн при замовленні звичайною поштою, або 200 грн при замовленні через Нову пошту. Оплата - на вашій пошті при одержанні бандеролі. Ось СПИСОК НАШИХ ФАЙЛІВ.
Для замовлення дисків треба перейти НА ЦЮ СТОРІНКУ.

Залишити відповідь (Leave a Reply)