Ви читаєте частину 13.
Перед нею – переходи на попередні частини:
частина 01, роки 1931 – 1941
частина 02, роки 1941 – 1949
частина 03, роки 1949 – 1958
частина 04, роки 1958 – 1962
частина 05, роки 1962 – 1963
частина 06, роки 1963 – 1966
частина 07, роки 1966 – 1967
частина 08, роки 1968 – 1970
частина 09, роки 1971 – 1973
частина 10, роки 1973 – 1975
частина 11, роки 1976 – 1978
частина 12, роки 1976 – 1979
Анонс статті: події, предмети, цікавинки, все, що нас оточувало і помаленьку забулось.
Спогади, спогади… Рік 1980 був справді багатим на події. Формально, в 1980 році в Радянському Союзі відбулась одна грандіозна подія: було проведено XXII (двадцять другі) Літні Олімпійські Ігри. Насправді, не одною подією запам’ятався цей рік.
Коли “звичайна” цивілізована країна проводить Олімпіаду, ця країна готує під поточні вимоги свої стадіони, басейни, велотреки, багато інших спортивних споруд, вона також підганяє під необхідні вимоги готельну систему, транспортну систему, виконує ще хто зна які вимоги Міжнародного олімпійського комітету (МОК), щоб проведені Ігри відповідали необхідним вимогам. Вимог багато, а ті міста, в яких проводиться Олімпіада, можуть ще багато років виплачувати кредити, використані для проведення Олімпіади.
Але зовсім інакша ситуація, коли Олімпіада проводиться в закритій від цивілізованого світу, дуже “закомуністичній” державі. Тут треба і зробити всю необхідну підготовку до Олімпіади, і зробити так, щоб гості Олімпіади нічого зайвого не помітили.
Підготовка до Страшного Суду
Навіть тим людям, які писали Біблію, не вистачило фантазії, як треба готуватись до Великої, Значної Події (а даному випадку – не Страшний Суд, а Літня Олімпіада). Не лише гігантську спортивну структуру країни треба було переобладнати і добудувати до міжнародних вимог, а довелося “причесати, випрати і вигладити” всю країну, в усякому разі, ті міста, де будуть проводитись спортивні змагання.
Дороги. Всі магістральні дороги, по яких можуть їхати своїми машинами, чи навіть комфортабельними автобусами, іноземці, були віддані під колосальне “покращення” тодішньому “Автодору”, він тоді називався “Міськшляхремонт”, але працював так само паскудно. Відреставровані і заасфальтовані дороги, призначені для маршруту іноземців, виглядали справді непогано, в порівнянні з попереднім станом, а через кожні два кілометри вздовж цих доріг були побудовані міцні, залізобетонні туалети, хоч і без туалетного паперу всередині, але прогрес неймовірний. Але що буде, коли іноземці захочуть з’їхати з магістральної дороги, то вправо, то вліво ? Щоб хитрі іноземці нікуди не звертали із призначених доріг, незадовго до самої Олімпіади на всіх перехрестях, розвилках, всюди, де можна звернути з правильної дороги “не туди, куди треба”, були поставлені забороняючі автомобільні знаки, мовляв “туди ніхто не їде, і вам не треба”. Місцеві жителі, звісно, знали, що їхати насправді можна, бо вони саме там живуть, куди “їхати заборонено”. А для підстраховки всі дні, коли йшла Олімпіада, тимасові пости ДАІ слідкували, щоб ніяка машина з іноземними номерами не звернула, куди не треба.
Це не все. Зачистка міст – це прибирання всього зайвого. З міст зникли жебраки, алкоголіки, всіх невезучих, які попали під цю чистку, вивозили в призначені, добре огороджені місця і тримали там, доки не закінчиться Олімпіада. Та не лише бухариків і жебраків тимчасово прибрали ! Також були почищені ряди проституток, колишніх зеків, які були в реєстрі УІНа, їх також, кого вдалось схопити, вивезли в тимчасові місця утримання. Що таке “УІН” ? Таке було “управление по исполнению наказаний”, чи є щось подібне зараз, і як воно називається, я не знаю.
Смішно згадувати, але я, звичайний трудолюбивий інженер з “Трансгазу”, також попав під чистку. Десь за місяць до Олімпіади, коли я їхав машиною в своїх справах, мене зупинила ДАІ і зняли мені номери з машини, зняли просто так, без причини і порушень. Патрульний, вибачившись переді мною, сказав, що в них інструкція: знімати номери з ненових машин, щоб машин в Києві під час Олімпіади було поменше, і вони були по можливості нові. Мені дали папірець, на якому було написано, де саме я зможу забрати номери після Олімпіади. ДАІ мене не обманула, я свої номери після Олімпіади отримав назад.
Не пощастило також деяким хазяйновитим людям, чиї балкони виходили на головні київські вулиці. На час Олімпіади у цих людей були примусово демонтовані домашні приспособи, щоб можна було на балконі, вибачте, сушити випрані тру… ні, не так: сушити випрану одежу. У нас тут Олімпіада, а вони тут на балконі своє сушать. А тим “не в міру хазяйновитим” людям на головних київських вулицях, які ще в ті часи цинічно зашклили свої балкони, було наказано повністю демонтувати зашклення, а хто вчасно не демонтував, тим із пожежних машин з підйомною драбиною порозбивали це зашклення, щоб “не псували вигляд”.
Та навіть просто поїхати у відрядження чи поїхати в своїх справах в “приймаюче місто”, тобто в місто, де мали проводитись спортивні олімпійські змагання, стало проблемою. Тобі туди треба ? А хто ти такий ? А покажи паспорт ! Ні, тобі туди не треба. Або додому, або заарештують, так що краще додому.
Ще трохи негативу. Щоб “показувати” імідж, треба, щоб були ті люди, яким треба “показувати імідж”. Треба, щоб були іноземці, а от з іноземцями провалилось.
Треба ж було перед Олімпіадою влізти в Афганістан ! Те, що гинуть свої солдати через політичних маразматиків, це в Союзі проковтнуть, ще й не таке терпіли. Але вільний світ військову агресію в Афганістані не пробачив. Країни просто не направили своїх спортсменів до агресора. Бойкот ! Зрозуміло, що не бойкотували підневільні країни Варшавського блоку, а також кілька країн-дармоїдів з Азії і Латинської Америки, які за гроші “підтримували” політику Радянського Союзу.
Деякі спортсмени із країн, які бойкотували московську Олімпіаду, забажали приїхати на Олімпіаду самостійно, і виступати не під прапором своєї країни, а під олімпійським прапором. Приїхав Теофіло Стівенсон, приїхала знаменита Сара Сімеоні, яка, між іншим, першою в світі серед жінок перестрибнула в висоту через 2 метри, приїхали інші спортсмени, знамениті і не дуже. Приїхали деякі іноземні туристи, і це не вигадка, одного американського туриста навіть показали по телевізору.
А тут для іноземних туристів стільки всього було підготовлено ! Готелів не вистачало просто катастрофічно, тому з деяких студентських гуртожитків студенти були тимчасово виселені, відразу після літньої сесії, а самі гуртожитки були негайно підремонтовані, підфарбовані, в гуртожитки були завезені новесенькі меблі і ліжка, замінена сантехніка, кожен такий гуртожиток, перероблений на тимчасовий готель, просто феєрично змінювався в кращу сторону. А де ж взяти персонал для новеньких “гуртожитків” ? Із самих студентів, які мали можливість і бажання трохи підзаробити, формувались “лакейські загони”, з майбутніми портьє, вантажниками, прибиральницями, із спеціальним навчанням, як повинна поводитись обслуга в цивілізованому готелі.
Всі ці дії виявились даремними. Іноземці не приїхали, а та малесенька кількість іноземців, які все-таки вирішили приїхати, не потребувала такого могутнього готельного господарства. Щоб все-таки показати самим собі, що “все недарма”, квитки на Олімпіаду були роздані своїм місцевим “заслуженим людям”. Як тоді підсміювались, “вместо иностранцев приехали иносранцы”.
Ну, а тепер позитив, і багато !
Деякі футбольні відбіркові олімпійські матчі проводились в Києві, і рідний “Трансгаз” добув деяку кількість квитків і розподілив серед своїх працівників. В цивілізованих країнах квитки купують всі бажаючі, купити квитки на Олімпійські Ігри нелегко, та ще й дорого. Ні, в Радянському Союзі не все робилось, не як у людей, так чи інакше, мені дістались квитки аж на кілька відбірочних матчів. Ну, футбол був непоганий.
До чого тут футбол ! Це неймовірно, яку реконструкцію перетерпів Республіканський стадіон. Ні, це просто зовсім інший стадіон !
Перероблене під європейські стандарти освітлення стадіона, в порівнянні з попереднім, було просто шикарним. Зникли довжелезні лавки для глядачів, тепер кожен сидить в окремому пластмасовому сидінні. Саме футбольне поле повністю перероблене, під полем тепер нова, імпортна дренажна система. Бігові доріжки вже тартанові, а не бітумні, а сектори для стрибків тепер покриті рекортаном.
Але в правій частині фото ви бачите традиційний “китайський телевізор”, для нього потрібні кілька десятків тисяч студентів, або учнів ПТУ чи технікумів. Ця добре вишколена за кілька місяців команда демонструє глядачам ті чи інші графічні зображення, і картинка виглядає справді гарно. Команди для виконавців у “китайському телевізорі” передаються через значну кількість звукових колонок, рівномірно розміщених по території “китайського телевізора”, голосові команди передаються досить тихо, і глядачі цих команд практично не чують. Є ще синхронізуючі світлові команди, невеличкими кольоровими прожекторами з протилежної частини стадіону.
Учасники “китайського телевізора” по команді підіймають досить великі прапорці того чи іншого кольору, у кожного тих прапорців багато, і так формується ціла графічна кольорова картинка. Невже учасники пам’ятають, який прапорець коли підіймати ? Ні, запам’ятовувати не треба, треба лише дивитись на спину того, хто сидить перед тобою, у нього на спині для тебе підготовлена таблиця з номерами картинок і кольором твоїх прапорців. У тебе на спині висить аналогічна таблиця для того, хто сидить позаду тебе. Ти лише почуй, і не переплутай, номер картинки, а тоді по світловій команді підіймай прапорець.
Ой, гарно ! Глядачі в захваті.
Можливо, колись цей спосіб розваги глядачів зникне, а може, залишиться.
Крім спортивних змагань, в Київ разом з Олімпіадою прийшла Кока-Кола. Хоча, чесно кажучи, для деякої кількості киян Кока-Кола прийшла на кілька років раніше. Тоді в Києві на Випердосі, про який я вже розказував, демонструвалась американська сільськогосподарська виставка. Я не пам’ятаю, коли в США був який президент, але завдяки тій виставці добре запам’ятав, що тоді Сполученими Штатами керував Джіммі Картер.
Експозиція була справді велика ! Тут тобі і сільськогосподарські машини, і добрива, і технології обробітку врожаю.
Хто ж знав, що в Києві так багато любителів сільського господарства !
Вибачте, мушу відволіктись, бо не можу пройти мимо слів “сільське господарство”.
Сонце світить, негри працюють
Я не знаю, чи існує більш безтолковий спосіб вирощування врожаю, ніж той, який був при Радянському Союзі. Низовою економічною одиницею для вирощування врожаю є колгосп (це скорочена форма від “колективне господарство”) або радгосп (“радянське господарство”). Формально колгосп є власником землі, яку обробляє, при цьому власник не має права ні докупити землі, якщо хочеться, ні продати деяку частину землі, якщо треба. Колгосп не розпоряджається, що саме вирощувати на тій землі.
Із радгоспом – ще цікавіше. Він не розпоряджається абсолютно нічим, йому треба лише вирощувати врожай.
Насінний матеріал, добрива, техніку можна купувати лише в визначених кількостях, в визначених межах, Отриманий врожай треба продавати за визначеною ціною, в визначеній кількості.
Що буде, коли колгосп виростить врожаю більше, ніж треба ? Це біда, бо наступного року цю кількість врожаю зроблять для цього колгоспу нормою, і будуть покарання, якщо не виконувати норму.
Що буде, якщо колгосп виростить менше врожаю, ніж треба ? Будуть адміністративні покарання, якщо це колгосп. Якщо це радгосп – йому взагалі все одно, який врожай.
Цікаво, чи можливо вирощувати нормальний врожай в таких “економічних умовах” ? Зрозуміло, що це неможливо навіть теоретично, і врожаї хронічно низькі. Для “покращення” врожаю на село безкоштовно відправляються працівники заводів, фабрик, направляються студенти. Вся ця робоча сила працює на полі “zadarma production“, не отримує гроші за цю роботу і плює на будь-які результати цієї роботи.
А в школах щось вивчають про рабів і рабовласників.
Що ще зробити для “покращення” врожаю ? Треба в ролі додаткових рабів погнати на поле дітей, і це не вигадки.
Просто прочитайте і пам’ятайте, що це було. Вже перед початком 80-х рохів, і в самі 80-ті в більшості сільських шкіл України (я вибачаюсь, УРСР) весною і восени учні вчились по скороченій програмі, три уроки на день – і на поле, разом з класною керівчичкою, під її контролем.
Ми всі, і дорослі, і діти, були зав’язані на примусові роботи в сільському господарстві. Я просто змушений звернутись до неприємної статистики. В ті роки ми не могли це прочитати, але інформація, на щастя, збереглась.
Близько 70% колгоспів – збиткові, вони нескінченно потребують фінансової допомоги, щоб виростити хоч якийсь врожай. Радгоспи практично всі гарантовано збиткові.
Собівартість м’яса і молока більш, ніж в два рази вища, ніж формальна відпускна ціна.
Технологічна відсталість сільського господарства настільки велика, що неможливо назвати будь-який сільськогосподарський механізм, якого би “вистачало”.
Ми і наші малі діти є головною безкоштовною робочою силою на наших полях.
А я повертаюсь до американської сільськогосподарської виставки.
Кока-кола
Чому кияни неймовіоним натовпом попхались на американську сільськогосподарську виставку. Невже у рабів такий великий інтерес до рабської праці ?
Та ні, просто на американській сільськогосподарській виставці давали кока-колу. Не в пляшках, звісно, там стояли великі установки для наливання кока-коли в одноразові стаканчики.
А черги за тою кока-колою ! Вистояв пару годин, отримав стаканчик із кока-колою, випив, і можна знову ставати в чергу. Деяка частина відвідувачів виставки, надудлившись кока-колою і розібравшись, де туалет, навіть потім знайомилась із сільськогосподарськими новинками США. Саме там я дізнався, що колорадські жуки так і називаються: “Colorado beattles“, і що найменше їх в штаті Колорадо, бо там у жуків є природні вороги. Більше ніде в світі у чортових жуків немає природних ворогів.
І от благословенна кока-кола знову приїхала в Київ, тепер вже на Олімпіаду. Щасливі власники квитків, незалежно від результатів футбольних матчів, можуть накачуватись кока-колою, а одноразові стаканчики майже ніхто не викидає, таку рідкість краще принести додому і для чого-небудь використати.
А стаканчики погані. Коли наливаєш в них спиртне, стаканчики починають протікати, словом, “американське барахло”.
Вибачте, не єдиною кока-колою живе людина. Людині хочеться хороших, різноманітних і якісних продуктів харчування, хочеться мати нормальні побутові предмети, та що там казати, бажань багато. Наївні оптимісти думали, що в магазини на час Олімпіади завезуть СТІЛЬКИ ТОВАРІВ !!!
Ага, якраз. Не дуже дурні аналітики добре розрахували, що коли не завозити в магазини ніяких потрібних і дефіцитних товарів, то і черг не буде, і виглядатиме, ніби “все чудово, народ задоволений”. Оптимісти пролетіли зі своїми мріями, а в магазинах як не було нічого нормального, так і не з’явилось.
У продавців в тих магазинах, куди могли заглянути іноземці, був строгий наказ: нікому не відповідати, що “товару нема і не буде”, а вигадувати додаткові умови для покупки товару. Пригадую анекдот тих часів:
Заходить чоловік в магазин і запитує: – У вас є шкіряні рукавиці ?
Продавщиця відповідає: – Так, є.
Чоловік: – Дайте мені, будь ласка, поміряти, я хочу купити.
Продавщиця: – Ми хочемо, щоб покупка була максимально приємною для вас. До зими у вас форма рук може трохи змінитись, так що приходьте взимку.
Чоловік: – Не біда, я візьму на розмір більше.
Продавщиця: – До зими може змінитись мода, інші фасони будуть модними, тому приходьте взимку, ми підберемо вам потрібний фасон.
Чоловік: – Мені однаково, чи модне, чи ні, мені треба рукавиці.
Продавщиця починає розказувати ще якусь причину, але раптом в магазин вбігає чоловік з унітазом в руках і кричить: – Ось вам мій унітаз, ось фотографія моєї сраки, і підберіть мені, нарешті, туалетний папір !
Ось такі анекдоти і така реальність: вільний світ не повинен дізнатись про справжнє життя в Радянському Союзі, і держава за цим прослідкує. Так, увага КДБ перед Олімпіадою і на час Олімпіади надзвичайно великою, я і тут попав під приціл слухачів із КДБ. До Олімпіади залишалось не більше двох місяців, а по вулиці Леніна, де знаходиться наша організація, затіяли грандіозний ремонт, ні пройти, ні проїхати. Розмовляю з кимось по телефону, і кажу, що зараз до нас машиною не доїдеш, що Леніна повністю розколупали, тому треба йти пішки. Не пройшло й кількох хвилин, як мене викликали до начальства, і перелякане начальство розказує мені, що з мого телефона хтось комусь говорив, що тут “Леніна розколупали”. Довелось письмово пояснювати, що самого Леніна ніхто не розколупував, що він як лежав в Мавзолеї, так і лежить, а розколупали лише вулицю Леніна, бо ремонтують цю саму вулицю.
Дуже уважні наші чекісти !
Олімпіада пройшла, і ми переконались, що вона пройшла мимо нас. А чи було на Олімпіаді щось хороше, що запам’ятає весь світ, і назавжди ? Так, було, і це не лише олімпійські рекорди. Великим успіхом Олімпіади був симпатичний талісман Олімпіади, олімпійський Мішка. Навіть жартували з цього приводу:
– Як звати найбільш популярного єврея Радянського Союзу ? Мішка Талісман.
А ви самі подивіться. Хіба поганий ?
Цей олімпійський талісман є творчою удачею. На церемонії закритті Олімпіади глядачі побачили ще одну творчу знахідку: талісман величезних розмірів, виготовлений з гуми, наповнений гелієм, цей Мішка при закритті Олімпіади був відпущений тою командою, яка його притримувала за канати, і полетів догори, покинув стадіон і символічно кудись полетів.
Закінчилась Олімпіада, ми повертаємось до буденного життя. Не лише олімпійський Мішка покинув нас, під час Олімпіади нас покинула ще одна людина.
Володимир Семенович Висоцький
Він, як і багато інших творчих людей, має не лише єврейське, а також українське коріння, його батько Володимир Вольфович (я десь чув цю комбінацію імені і по-батькові) родом з Києва. Батько на 17 років пережив смерть сина, він помер в 1997 році, мама Висоцького померла в 2003 році. Володимир Висоцький – автор близько 700 пісень, свої пісні він виконував сам. Висоцький був актором московського Театру на Таганці, він знімався в кількох фільмах, але колосальну популярність він здобув завдяки своїм пісням.
Багато людей, слухаючи пісні Висоцького, справді вірили, що він колись особисто плавав, літав, їздив, бував, сидів, пісні були справді щирими, і багато пісень було з єхидною насмішкою над владою в СРСР. Висоцький, і це, на жаль, правда, був і випити не дурень, і наркотики вживав. Це знищило його здоров’я, він помер 25 липня 1980 року в Москві, саме під час Олімпіади.
Настає осінь 1980 року, надворі холоднішає, а ми помаленьку переконуємось, що в Польщі щось робиться не так, як хотілося б декому в Кремлі.
Солідарність
Цим словом була названа незалежна профспілка в Польщі. Даремно було писати в газетах, що “Солідарність” підбурює трудящих Польщі на антидержавні вчинки, а самі поляки, мовляв, проти “Солідарності” і цілком підтримують Радянський Союз. Ні, в Польщі і інших країнах Варшавськогоо блоку назрівало серйозне невдоволення існуючим політичним режимом в цих країнах. Це невдоволення було тихим, непомітним, але ставало дуже рішучим, коли в магазинах вже не вистачало їжі.
В наших газетах і по телевізору почали нескінченно повторювати, що Польща “може пережити зиму” і ще якісь незрозумілі нам дурниці. У Польщі, виявляється, “велетенські стратегічні запаси вугілля”, а польський народ “солідарний і підтримує”, але підтримує чи не підтримує, а з наших телевізорів зникла розважальна програма “Кабачок 13 стільців“, ця гумористична передача була “з польською тематикою”, тому попала під заборону. Значить, ситуація в Польщі більш нестабільна, ніж нам тут розказують. Але пройде ще цілий рік, доки генерал Ярузельський захопить владу в Польщі і введе воєнний стан. А я навіть не маю часу слідкувати за цими подіями, у мене інші клопоти.
Покидаю Київ
Я роблю це добровільно, з вигодою для себе. Просто треба захопити підходящу посаду і працювати на цій посаді, бо коли досягну пенсійного віку, мене на цю посаду вже не візьмуть. Поки що вдалось влаштувати на цю посаду мою дружину. А зараз ознайомтесь із цікавою технічною новинкою.
Мусив зафарбувати назву цього пристрою, щоб це не було рекламою. Цей пристрій не просто рахує витрату газу, він також міряє температуру, тиск і зміну об’єму газу, розраховує коефіцієнт стиснення газу, коефіцієнти корекції, він робить загальний облік витрати газу, створює добові архіви по витраті газу, і всю цю необхідну інформацію передає, коли треба, по інтерфейсу.
Ну, навіщо я почав розказувати про цей пристрій ?
Та просто вдалося влаштувати дружину на таку роботу, на якій моя дружина все це виконувала замість цього пристрою. Не існувало цих пристроїв в Радянському Союзі, а потреба, знаєте, була, і таку роботу виконували живі люди.
Раз на день сходив на газорозподільчу станцію на околиці села, переписав необхідні параметри, потім розрахував необхідні коефіцієнти, позаписував все це добро в архівний журнал і передав по телефону диспетчеру магістралі. Оператор денну роботу закінчив.
От тільки жити доводиться не в Києві, а в тому селі, де оператор працює лічильником газу. В селі для цього надається службова хата, з городом і садом. Перші кілька років оператором була моя дружина, потім я влаштувався другим змінним оператором, на цій роботі ми з нею допрацювати до того часу, коли вже не було сил працювати, навіть на спокійній посаді оператора ГРС.
Хоча, як виявилось, така робота не завжди є дуже спокійною, і цей неспокій нам додало Уренгойське газове родовище.
Інформаційна довідка. Уренгойське газове родовище.
Формально, це родовище було введене в експлуатацію в 1978 році, це найбільше газове родовище на території Радянського Союзу і теперішньої Росії. За перші 30 років експлуатації з родовища було добуто приблизно 60% первинних запасів газу. Значна частина добутого газу через газопровід Уренгой-Помари-Ужгород була продана за кордон.
Що стоїть за цими цифрами ? Відповідь проста: дуже швидко добутий, і в гігантських об’ємах, уренгойський газ надзвичайно брудний.
Він набагато більше забруднений, ніж той газ в наших газових магістралях, до якого ми вже привикли. Існуюча на той час газотранспортна система Радянського Союзу була дуже погано адаптована до такого газу, який практично без очистки відразу подавався в газову магістраль.
А оператор тут до чого ? Зараз прочитаєте.
Твердження 1. При значному пониженні тиску газу, наприклад, від 50 атмосфер до 3 атмосфер, він надзвичайно охолоджується. Всі колись вчили в школі рівняння стану реального газу, і знають, що це так, хоча дехто, можливо, забув. По магістралі газ йде під тиском, наприклад, 50 атмосфер, а в населений пункт треба подавати під тиском 3 атмосфери, а в самому населеному пункті тиск понижують до зовсім маленького значення, всього 200 мм водяного стовпа, це приблизно 0.02 атмосфери.
Твердження 2. Забруднений газ містить багато рідких домішок, які зовсім не є газом.
Твердження 3. При значному охолодженні всі ці домішки замерзнуть.
Ось вам тиха, спокійна, морозна, зимова українська ніч, наче в книзі “Ніч перед різдвом”, і тут автоматика показує, що газ в населений пункт вже не поступає. Не те щоб тиск зменшився, чи збільшився, просто газ вже нікуди не йде, він сам себе перекрив великою крижаною пробкою в трубі після того, як тиск понизили до 3 атмосфер. За кілька годин газове опалення всього села ляже на дно. Диспетчерська в паніці відповідає, що не у вас одних така біда, і вільної аварійки немає.
Як розігріти і проштовхнути чортову крижану пробку в трубі, серез поля, в ніч, зиму і лютий мороз ?
Відкритим вогнем !
Оператор газовим факелом, ризикуючи влаштувати неймовірний фейєрверк, помаленьку розігріває трубу, нарешті через годину-другу чути тріск, скрегіт, пробка розламується і проштовхується тиском далі, газ пішов, село не замерзне, оператор йде відпочивати. Як холодно ! Із благ цивілізації у оператора лише сірники і ліхтарик. Іноді ГРС замерзне в люту завірюху, це ще гірше. Наступної зимової ночі, або через кілька ночей, оператор може цю дію з розігріванням повторити.
А так взагалі-то робота спокійна !
Яке ти чудове, сільське життя. Я народився і виріс в селі, і “пенсійну” частину свого життя мені пощастило провести в селі. А Київ живе своїм життям без мене, і це життя також, як і у мене, іноді насичене подіями.
Але й багато їх буде, тих подій !
Ви прочитали частину 13.
Продовження – в частині 14, роки 1981 – 1984