Ви читаєте частину 11.
Перед нею – переходи на попередні частини:
частина 01, роки 1931 – 1941
частина 02, роки 1941 – 1949
частина 03, роки 1949 – 1958
частина 04, роки 1958 – 1962
частина 05, роки 1962 – 1963
частина 06, роки 1963 – 1966
частина 07, роки 1966 – 1967
частина 08, роки 1968 – 1970
частина 09, роки 1971 – 1973
частина 10, роки 1973 – 1975
Анонс статті: події, предмети, цікавинки, все, що нас оточувало і помаленьку забулось.
Продовжую згадувати. Штопор.
По-перше, цим словом називається невеличкий кишеньковий предмет для відкривання, наприклад, пляшок з вином, цей предмет, хоча і використовується людьми, але не вартий того, щоб його описувати.
Цим словом також називається предсмертний стан літака. Літак падає вниз, ніс літака трохи нахилений донизу, літак обертається навкого умовної вертикальної осі, і недостатньо досвідчений пілот не може вивести літак з цього падіння.
Чого це мене потягло на літаки ?
Я хочу згадати про комфортний пасажирський літак, але не знаю, в якому році про нього краще згадати. Ми про цей літак почали читати неймовірно хвалебні, неймовірно патріотичні статті ще після 20 грудня 1968 року. В 1976 році ми вже читали, що оформлюються останні документи для регулярних польотів літака, а в 1977 році літак навіть полетів в звичайний пасажирський рейс. Правду кажучи, полетів практично в штопор.
Інфомаційна довідка. ТУ-144.
Пасажирський літак із надзвуковою крейсерською швидкістю до 2M (M – швидкість звуку).
Перший робочий рейс 26 грудня 1975 року, а 1 листопада 1977 року почав пасажирські перевезення.
Припинені пасажирські перевезення 1 червня 1978 року, літаки ТУ-144 возили людей менше, ніж півроку.
Припинені конструкторські вдосконалення літака в червні 1983 року. Літаки Ту-144 (всі разом, в сумі) провели в повітрі 4110 годин.
Характеритики: погіршений аналог надзвукового пасажирського англо-французького літака “Конкорд”.
Літаки “Конкорд” 23 роки використовувались в пасажирських перевезеннях, 27 років загальної експлуатації, перевезли більше 3 мільйонів пасажирів, загальний наліт літаків становив 243845 годин. В 50 разів більше, ніж вітчизняна недоробка ТУ-144.
Якби зібрати в одну кучу всі ті хвалебні і технічні статті про цей літак, які написані ЩЕ ДО ТОГО, як літак ТУ-144 справді перевіз перших пасажирів Аерофлоту, я не знаю, яка гора літератури вийшла би із тих статей. Інформацію про цей літак нам настільки добре розжували, що навіть люди, які не цікавились ні технікою, ні авіацією, добре знали технологічні особливості цього літака.
Чотирикратне дублювання всіх систем літака. Ну, насправді це було невеличкою неправдою, і це бачили ті, хто любив читати досить уважно, а не “по діагоналі”. Що означало “чотирикратне дублювання” ?
Трошечки про літаки. У літака на крилі є, не сумнівайтесь, елерони, елевони і закрилки. Кожен елемент був “розрізаний” конструкторами на чотири частини, і кожна частина управлялась окремо. Зіпсувався привід одного елемента ? Не біда, є ще три.
Так само дублювалось багато інших систем літака. Потужності лише одного двигуна з чотирьох вистачало, щоб здійснити посадку.
Мені хочеться ще написати про технічні особливості літака, але я мушу себе обмежувати, бо добре розумію, що ці особливості не всім цікаві. Пропустивши технічні особливості, я переходжу до нетехнічних.
По-перше, літак крадений, нашими доблесними розвідниками, шпіонами тобто, була своєчасно викрадена конструкторська документація літака “Конкорд”, і на базі цієї документації конструкторське бюро Туполєва поспіхом склепало аналогічний літак, і він, хоча із багатьма недоробками, піднявся в небо на три місяці раніше, ніж полетів добре прорахований “Конкорд”.
По-друге, льотні характеристики виявились трагедійно гіршими, ніж планувалось. Найбільші оптимісти думали, що літак зможе літати рейсом “Львів-Владивосток”, але виявилось, літак придатний максимум для рейсів “Москва -Ташкент”, “Москва – Алма-Ата” і аналогічних.
По-третє, літак виявився надзвичайно недоробленим.
По-четверте, непристойно дорогим, хоча квитки на літак в умовах СРСР не мали справжньої комерційної ціни. Ось підрахунок: політ цим літаком “Москва – Алма-Ата” коштував 86 карбованців, а якщо провести перерахунок на середні зарплати, то сучасним російським Аерофлотом на звичайному літаку такий політ обійдеться приблизно в 1.6 раз дешевше, і летіти не 2 години 30 хвилин, а 4 години 20 хвилин..
Також Ту-144 виявився ненадійним і небезпечним.
Але гарний !
Думаю, якби не необхідність літати, то конструкторам важко було би переплюнути КБ Туполєва за дизайном. Хоча і “Конкорд” виглядає непогано. Зрозуміло, що це брати рідні.
Комусь здається, що у “Конкорда” дуже опущений ніс літака ? Це лише при посадці і зльоті, носова частина у обох літаків дуже опускається вних, щоб пілоти бачили, куди вони сідають. Після набору необхідної висоти ніс літака вирівнюється, і практично весь рейс пілоти летять “за приладами”, переднє вікно закрите. А навіщо воно ? На такій швидкості що пілот побачить, в те вріжеться, не вистачить реакції відвернути в сторону.
Чи падали ці літаки ? Падали. Єдина катастрофа “Конкорда” була 25 червня 2000 року біля аеропорту Парижа, загинуло 109 чоловік.
Ту-144 перший раз впав 3 червня 1973 при виконанні демонстраційного польоту поблизу аеродрому Ле-Бурже. Загинули 6 членів екіпажу та 25 мешканців містечка Гуссенвіль, на яких впав літак. Другий раз літак впав 23 травня 1978 року під час випробувального польоту.
Так в СРСР з’явився і погас період надзвукових пасажирських перевезень. Залишилось лише багато публікацій про те, що “Ту-144 в чомусь все одно кращий”, хоча, в порівнянні з “Конкордом”, майже не літав.
В 1976 році нас приємно порадував кінематограф. 16 серпня в кінотеатрах почали демонструвати кінокомедію Ельдара Рязанова «Іронія долі, або з легким паром». Ви можете не вірити, але фільм практично нікого не зацікавив. Лише коли під Новий рік показали цей фільм по телевізору, фільм став популярним, і далі протягом чверті століття фільм транслювався щорічно напередодні новорічних свят.
Ще одна кінопрем’єра, для Радянського союзу трохи незвичайна. На екрани вийшов досить цікавий фільм Еміля Лотяну “Табір іде в небо” за оповіданням Максима Горького “Макар Чудра”. Нормальний собі фільм, але новинка в тому, що в фільмі, знятому в СРСР, показана майже оголеною (не повністю. а майже) актриса Світлана Тома.
Пройде немало років, і в 1986 році під час телемосту “Ленінград-Бостон” якась дурепа (адміністратор московського готелю Людмила Іванова) буде на весь світ заявляти “В Советском Союзе секса нет“. А чим тоді в фільмі займалась Світлана Тома ?
Ох, роки йдуть…
Це Світлана Тома, просто роки йдуть, і це трохи сумно. Нічого не поробиш, ми старіємо, а хтось може запитати: як могла доросла, досвідчена жінка, яка працювала на досить відповідальній посаді, і по роботі весь час мала справу з різними людьми, на весь світ заявити, що “в Радянському Союзі сексу немає” ?
Доведеться розкрити секрет: абсолютна більшість людей в СРСР не знала, що таке секс, не знала, що це слово означає, вони вважали, що “якість ненормальні займаються сексом”, а нормальні люди просто …буться (буква пропущена).
Не смійтеся над нами ! Абсолютна більшість жителів Радянського Союзу, я підтверджую, не знала значення цього слова, хоча сексом займались, і дуже навіть регулярно. А ви знаєте правильне значення цього слова ? Справді знаєте ? Це англійське слово означає всього-навсього “стать”, стать буває чоловіча і жіноча.
Значить, одне англійське слово ви вже вивчили.
Вибачте, про секс я ще не все сказав, бо до сексу, це сувора реальність, часом дуже потрібна контрацепція. Ну, щоб секс був, а небажаних дітей не було.
Господи, яка нещасна була наша контрацепція ! В аптеках, звісно, продавались необхідні для контрацепції предмети, з надписом на упаковці “Изделие N 2“. Саме з таким надписом, бо слово “презерватив” чи народний варіант “г…ндон” вважалось не те щоб забороненим, але неприйнятним, щоб це слово писати на упаковці з презервативом. Яке ж воно було погане, те “изделие”. Єдиною хорошою властивістю “изделия” було те, що коштувало воно 2 копійки. Це дешевше, ніж проїзд в трамваї, так дешево в Києві коштував лише фунікулер. Зате “изделие” мало аж дві негативні характеристики: воно або лопалось, або сповзало. Така біда була в Союзі не назавжди.
Приблизно на початку 80-х років, історія поховала точну дату, в Радянському Союзі почали випускати презервативи абсолютно нового типу. Вони були зроблені не з автомобільної гуми, а з благословенного латексу, вони були надзвичайно тонкими і надійнішими в використанні, вони продавались в “рулончиках” по 10 штук, і кожен презерватив коштував вже не 2 копійки, а 10 копійок. Значить, рулончик коштував 1 карбованець.
Вартість сексу зросла в 5 раз ! Це при тому, що його в Радянському Союзі не було.
Для абсолютної сучасності і прогресу на упаковці був надпис “Проверено электроникой”.
Це буде в 80-х роках, а зараз у нас, щоб ви не забували, 70-ті роки. У нас дуже популярні грампластинки, хоча дістати щось хороше надзвичайно важко, а я відчуваю, що без презерватива зараз не обійдусь. Без жартів !
Більшість простецьких, не дуже якісних грамофонних програвачів (не лякайтесь, це щоб слухати грампластинки) була з прямим приводом через гумові коліщатка в механізмі, такий програвач до музики додавав досить значне гудіння. Більш якісними були програвачі із гумовим пасіком, але не забувайте, що ми в Радянському Союзі, і нас підстерігає проблема. Якщо зносився цей гумовий пасік, то знайти новий – трагедійна проблема. В інструкціях до деяких програвачів ЧОРНИМ ПО БІЛОМУ було написано: якщо зносився і став непридатним гумовий пасік, то новий пасік можете вирізати із використаної дитячої соски або (вдихнули повітря) використаного “изделия N 2” (видихнули).
Із використаного, Карл, бо навіщо псувати невикористане “изделие” ?
Тепер із сексом, здається, все.
Нашій країні в 70-х роках не загрожували ніякі зміни ні в чому, той період всюди описується як “застой”, хоча в 1976 році в містечку Набережні Човни на ріці Кама, в Татарстані запрацював завод для випуску грузових автомобілів “Камаз”.
Далекобійники відразу розлюбили цю машину: згідно десятків нормуючих коефіцієнтів для оцінки праці виявилось, що робота водія-далекобійника на “Камазі” оплачується менше, ніж на інших машинах, бо ця машина вважається більш комфортною. В реальності машина виявилась незручною для дальніх рейсів.
В наугад взятому автомобілі “MAN” є місця для ночівлі двох водіїв, є туалет, є система підтримання двигуна в гарячому стані з обігрівом кабіни, є кондиціонер, і ще багато корисних речей для водія в далекому рейсі.
В “Камазі” є місце для ночівлі одного водія, в кабіну можна при бажанні поставити відро, в яке можна попісяти (хоча при бажанні можна не лише попісяти). Є радіоприймач і пічка.
А для недалеких рейсів – нормальна машина.
Не обійдусь без додаткових автомобілів ! В 1976 році московський завод “ЗИЛ” (завод имени Лихачева) випустив мільйонний грузовик.
Крім бортових автомобілів, як на фото, такий грузовик в основному випускався в ролі самосвала. Цей звичний для будівництва самосвал також використовувався як бетоновоз, а спеціальних автомобілів для перевезення бетону ми тоді й не бачили, перші спеціалізовані бетоновози ми побачили лише в 1986 році. Була, на жаль, причина для закупки таких бетоновозів.
Завод “ЗИЛ” зупинився в 1994 році.
Не грузовиком єдиним ! В тому ж році завод під назвою “Rīgas Autobusu Fabrika, скорочено RAF” почав випускати мікроавтобуси, які почали використовуватись як маршрутне таксі, а також використовувались для “швидкої допомоги”. Як видно з назви, завод знаходився в Ризі, Прибалтика.
Для маршрутки така машина – гірше не придумаєш, а для “швидкої допомоги” – те, що треба. Значно м’якша підвіска, хвору людину в машині не підкидає на кожному горбку.
Цю машину, щоб ніхто не сумнівався, перекопіювали із “Фольксвагена”, так що машина хороша і надійна.
А в 1997 році RAF збанкрутував і зупинився.
А тепер – спокійно ! Це не фантастика ! В 1976 році на ВАЗі хотіли зробити легковий електромобіль ВАЗ-2102Э. Щоб ніхто не сумнівався, ось фото:
В машині були встановлені нікель-цинкові акумулятори вагою 380 кілограм, заявлений запас ходу був 130 км, вдалося досягти максимальної швидкості 87 км/год. Мабуть, в машині ще залишалось трошки місця для розвезення сніданків.
Кажуть, що кілька таких машин ще їздять в Україні, звісно, з викитутими нікель-цинковими акумуляторами і встановленим традиційним карбюраторним двигуном.
Фотографія не обманює, люк для обслуговування нікель-цинкових акумуляторів добре видно.
А тут і політичні події підійшли. 9 вересня 1976 року у віці 83 роки життя помер Мао Цзедун, голова Комуністичної партії Китаю. Мао Цзедун, якого ми скорочено називали “Мацедун”, був головним політичним гальмом Китаю, що не давало розвиватись. Ви добре знаєте, що Китай нашого часу – це світовий лідер в виробництві і того, і сього, і дешево, і багато, і трохи неякісно. Так от, старт для цього розвитку відбувся практично в 1976 році. Вже 11 жовтня в Пекіні заарештували групу ортодоксальних послідовників Мао Цзедуна на чолі з його вдовою Цзянцин, так звану “банду чотирьох”, після чого почався перехід керівництва Китаю до переведення промисловості і сільського господарства Китаю на ринкову основу, з деякою незначною демократизацією китайського суспільства, і з збереженням повної влади їхньої комуністичної партії.
Це не лише слова. В період “глибокого комунізму” Китай збирав близько 100 млн зерна на рік. В наш час Китай збирає більше 600 млн зерна на рік, а площа посівних земель збільшилась лише на 10%, посівні площі зросли від 90 млн гектарів до 100 млн гектарів. Раніше Китай не міг прожити без імпорту зерна, а тепер Китай хоча і продовжує імпорт зерна, але вже не від голоду, а від економії, деякі зернові культури китайцям вигідніше не вирощувати на території Китаю, а купувати.
А загальний індекс виробництва продуктів харчування в Китаї зріс приблизно від 15 до 140.
А ось ще одна видатна китайська новація. Китайцям вернули вступні екзамени при поступанні в ВУЗи. Раніше їхня китайська комуністична партія вирішувала, хто буде отримувати вищу освіту, а хто обійдеться. Тепер для отримання вищої освіти в Китаї потрібні знання.
Є у нас і свої політичні події. В 1976 році Радянський Союз обміняв дисидента Володимира Буковського на Луїса Корвалана.
Історична довідка. Луїс Корвалан.
В 1970 році президентом Чілі став Сальвадор Альєнде, він до свого президентства не раз їздив в Радянський Союз, і не без допомоги Радянського Союзу став президентом. Сальвадор Альєнде провів в країні аграрну реформу і націоналізацію великих приватних компаній і банків. Все це викликало небувалу інфляцію в країні. За три роки правління Альєнде економіка Чілі рухнула, країні загрожував голод. 11 січня 1973 року в Чілі відбувся військовий переворот, Альєнде під час штурму президентського палацу був убитий. За іншою версією, Альєнде сам застрілився. На багато років влада в Чілі перейшла до військової групи на чолі з генералом Піночетом.
Керівник Комуністичної партії Чілі Луїс Корвалан був після перевороту заарештований і ув’язнений до 1976 року, коли його обміняли на політв’язня СРСР Володимира Буковського. В 1983 році Корвалан повернувся в Чілі, проживав в рідному місті Сантьяго.
Практично відразу після цього обміну в народному фольклорі з’явилась ось така частушка:
“Обменяли хулигана
на Луиса Корвалана.
Где б найти такую блядь,
чтоб на Брежнева сменять ?”
Ще одна людина в 1976 році покинула Радянський Союз. Бойовий пілот Віктор Беленко на вищувачі МіГ-25П втік в Японію, і там попросив політичного притулку в США.
Ох, ці пілоти… 26 вересня 1976 року пілот цивільної авіації Володимир Сєрков на літаку АН-2 “Кукурузник” врізався в багатоквартирний будинок в Новосибірську, в цьому будинку проживали батьки його дружини. Загинув сам пілот і кілька людей, які були в будинку, але тесть і теща були в той момент відсутні в будинку.
Комусь щастить, комусь – ні.
Через два місяці, 26 листопада, при зльоті розбивається пасажирський літак “Аерофлота” Ту-104, який летів рейсом Москва-Ленінград, загинули 73 людини, які були на борту.
Що за невезучий рік !
А у нас в Києві дуже приємна новина: у нас тепер не одна лінія метро, а дві. На новій лінії метро відкрито три станції: “Площа Калініна”, “Поштова площа” та “Червона площа”.
Комусь незнайомі назви ?
Колишня Думська площа, з 1919 року – Радянська площа, з 1935 року – площа Калініна, з 1977 року – площа Жовтневої революції (при цьому Михайлівська площа стала площею Калініна), з 1991 року – майдан Незалежності.
Червона площа – це теперішня Контрактова площа.
На новій лінії метро їздять аж два поїзди метро, вони їздять “тягништовхаєм”: кожен поїзд на кінцевій не переходить на рейки для зворотнього руху, а по тих самих рейках їде назад. Адже станцій лише три.
Інформаційна довідка. Тягништовхай.
Ви справді ніколи не бачили тягништовхая ? Це не дивно, бо тягништовхаї дуже бояться людей: помітять людину — і в кущі. Очевидці кажуть, що тягништовхай виглядає приблизно так:
Англійська назва тягништовхая – pushpull. Першим побачив тягништовхаїв Корній Чуковський і описав їх.
Від чогось майже домашнього, добре знайомого доведеться повернутись до офіціозу.
В якій країні неможливі терористичні дії ? В СРСР, бо у нас “и все вокруг народное, и все вокруг мое“. Дивно, але, незважаючи на ці слова з пісні, 8 січня 1977 року в Москві відбулася серія терористичних актів.
Три вибухи, один в метро і два в магазинах. Семеро людей загинули, і десятки поранені.
Причини терактів незрозумілі. Начебто могутній КДБ не може натрапити на слід, але серед версій традиційно підозрює “український націоналізм”, хоча Дмитру Ярошу лише шість років, він 1971 року народження. Він не має візиток, бо ще не вміє читати і писати.
Хто влаштував вибухи ? Мабуть, це залишилося б невідомим, але приблизно через 10 місяців ті ж самі, а може, інші злочинці приїхали в Москву і забули на вокзалі сумку зі своїми бомбами. Цього разу власників сумки знайшли, ними виявились двоє чоловіків з Вірменії, робітник і художник, мету приїзду в Москву з вибухівкою вони пояснити не змогли. Слідством було призначено, що ці люди, а також їхній товариш, який працював в Єревані, є організаторами і виконавцями терактів.
Всі троє були розстріляні.
Ви десь бачили злочинців, які через неуважність можуть забути на вокзалі свою зброю ?
Це не “такі злочинці”, це “така влада”. Ніхто вже не дізнається, навіщо були потрібні ці підставні “теракти” з роззявами-“терористами”.
А влада готує собі нововведення:
– нова конституція;
– новий гімн.
Обидві новинки виявились підфарбованими старими, трохи забутими.
По-перше добре забутий державний гімн.
Вибачте, в якій країні населення може забути власний гімн ?
В СРСР, і це не вигадка.
Спочатку, від створення Союзу, гімном вважався французький “Інтернаціонал”, російський варіант тексту придумав Аркадій Коц (не Кац, і не Поц, а Коц). Від 1943 року був призначений інший гімн, на музику Олександра Александрова, хоча сам гімн був написаний ще в 1936 році.
Увага. Від 1955 року офіційно вважалось, що гімн співати не треба, бо там є слова про Сталіна. Гімн є, але це лише музика. Патріотично співати під виконання гімну – справа в СРСР заборонена.
В 1977 році вирішили трохи змінити текст гімну, прибрати з гімну Сталіна, і тепер цей гімн можна навіть співати, не боячись покарань.
Я не жартую, за 12 років відсутності слів у гімні справді забулось, які саме були слова. Пам’ятаю, як ми на роботі пробували згадати, чим відрізняється “старий” гімн від “нового”. Хтось із “знатоків історії” впевнено сказав, що в старому гімні було “республик советских”, а в новому “республик свободных”.
На тому й порішили.
А виявилось, що з гімну лише прибрали слова про Сталіна, так що “знатоки історії” були осоромлені.
Значно нуднішою справою виявилась нова Конституція. У нас не було ненормального бажання вчитуватись в довжелезний “новий текст” і порівнюватим його зі “старим текстом”. Крім того, виявилось, що нова Конституція не те щоб затверджена, а лише прийнята за основу, а населення повинно “додавати” і “коректувати”. Далі по телевізору можна було багато місяців чути, що “трудящі того і сього додали в Конституцію те і се, або щось в ній змінили”. Як показали наступні роки, лише одна фраза з шостої статті Конституції виявилась важливою, ця фраза зіграла значну роль в наступному розвалі Радянського Союзу. Фраза начебто проста: “Руководящей и направляющей силой советского общества является Коммунистическая партия”. Через цю фразу довелось прибрати шосту статтю Конституції, а далі розвал Союзу пішов активніше.
Але є ще нудніші для нас новини. Виявляється, тепер Брежнєв буде одночасно і Генеральний секретар ЦК КПРС, і Голова Верховної Ради СРСР. Ми не впевнені, що Брежнєв про причині прожитих років і колосального ослаблення інтелекту взагалі розуміє, що означають ці дві посади, але нас ніхто не запитує. Біди великої немає, жити йому залишилось небагато.
Траплялися і розумні новини, не про гімн чи конституцію. Наприклад, 27 серпня 1977 року був запущений перший блок Чорнобильської АЕС, а вже через місяць Чорнобильська станція почала давати перший струм. Блок не дуже близько від Києва, по прямій приблизно 110 км, а по шосе – приблизно 150 км.
Інформаційна довідка. Атомна енергетика України.
1977 рік – запрацювала Чорнобильська АЕС з реакторами РБМК-1000, загальна потужність АЕС – 4 ГВт (гігавати). На теперішній час три блоки виведені з експлуатації і один знищений.
1980 рік – почала працювати Рівненська АЕС, на даний час з двома реакторами ВВЕР-440 і двома реакторами ВВЕР-1000, загальна потужність 2,8 ГВт.
1982 рік – почала працювати Южноукраїнська АЕС, на даний час працює з трьома реакторами ВВЕР-1000, загальна потужність 3 ГВт.
1984 рік – почала працювати Запорізька АЕС, на даний час працює з шістьма реакторами ВВЕР-1000, загальна потужність 6 ГВт.
1987 рік – почала працювати Хмельницька АЕС, на даний час працює з двома реакторами ВВЕР-1000, загальна потужність 2 ГВт.
Так і не запрацювала недобудована Кримська АЕС недалеко від Щолкіного. Там мало бути аж чотири аналогічні реактори ВВЕР-1000. Цікавим є те, що перший реактор для цієї станції був повністю готовий до встановлення в реакторний зал, зараз цей реактор служить навчальним центром на Запорізькій АЕС.
Але ще цікавішим є те, що в тому реакторі виявили стільки конструктивних проблем, що просто незрозуміло, як могли планувати цей проблемний реактор до використання. Реактор реально був непридатним для роботи, йому місце – лише в учбовому центрі.
Точно, як у людей: хто сам не може працювати, той навчає інших.
Ми рідко читаємо в наших газетах про події за кордоном. В основному нам пишуть, що “трудящі бастують, капіталісти наживаються”, а тут нам раптом починають детально розписувати релігійні теми.
В наших газетах ! Про релігію !
Таке буває справді рідко. В серпні 1978 року помирає Папа Римський Павло VI, наступним Папою вибраний Іоанн Павло I, але через місяць він також помирає, а наступного папу Римського Папу звати Іоанн Павло II. Це вже цікавіше.
Історична довідка. Іоанн Павло II (Ioannes Paulus PP II).
Перший Римський Папа – неіталієць, починаючи з 1523 року. Звати Папу Римського Ка́роль Ю́зеф Войти́ла, (Karol Józef Wojtyła), він поляк. Керував Католицькою церквою 26 з половиною років, більше від нього на цій посаді був лише Пій IX, який займав цю посаду 32 роки. Історики Католицької церкви характеризують Іоанна Павла II такими словами: поет, поліглот, актор, драматург, педагог, філософ історії, феноменолог, містик.
Багато зусиль приклав для осучаснення Католицької церкви.
В 1992 році Іоанн Павло II публічно вибачився перед давно покійним Галілео Галілеєм, оголосив рішення інквізиції помилковим і реабілітував також Джордано Бруно, Савонаролу, Яна Гуса і Мартіна Лютера.
Що ж так зацікавило наших ідеологів в новому Папі Римському ? Те, що він був із соціалістичної Польші. В газетах можна було прочитати, що “світ повертається до соціалізму”, неначе й справді релігію в Радянському Союзі не давили і не викорінювали. Лише абсолютно неуважний міг не почути про те, який правильний теперішній Папа Римський. Та що й казати, це зафіксували навіть в піснях.
Відомий в СРСР актор московського театру на Таганці Володимир Висоцький, який був добре відомий своїми піснями, згадав про Папу в одній із своїх пісень:
“Церковники хлебальники разинули,
замешкался маленько Ватикан,
а мы им Папу Римского подкинули
из наших, из поляков, из славян”.
Іоанн Павло II зробив дві добрі справи для України, навіть не підозрюючи про них.
По-перше, після 1977 року влада СРСР махнула рукою на релігію і вже не дуже заважала хоча б деяким церковним традиціям. Тепер релігія не те щоб зло, а навіть предмет гордості. Наступне релігійне послаблення буде в 1988 році.
А по-друге, в червні 2001 року Папа Римський приїжджав в Україну. Якби ви знали, скільки доріг було під цей візит підремонтовано ! Навіть в Києві !
Я би запрошував Папу до нас щороку, от би застрибав тоді наш Автодор.
А у мене вдома неприємність. Вкрали велосипед.
Чи скаже хтось точну цифру, скільки марок велосипедів, скільки видів і підвидів велосипедів продаються в наш час в наших магазинах ? Більше 100 чи менше 100 ? Більше 500 чи менше 500 ?
Давайте порахуємо, які велосипеди ми могли купити в 1977 році.
1. Дитячі триколісні велосипедики – мабуть, 3-4 моделі.
2. Велосипед “Школьник”, приблизно для дітей від 1 до 3 класу, одна модель.
3. Велосипед “Орленок”, приблизно для дітей від 3 до 7 класу, одна модель.
4. Велосипед “Україна”, для всього іншого населення СССР. Крім “стандартного” велосипеда, був ще жіночий, без рами, тобто аж дві моделі.
Всі велосипеди мають одну передачу і педальне гальмо на заднє колесо.
Із аксесуарів (вибачте, гаджетів) – лише універсальний велосипедний ключ і велосипедний дзвінок.
Ще було два-три види дефіцитних “спортивно-туристичних” велосипеди, слабо придатних для якогось “туризму”, бо вузесенькі колеса загрузали відразу, як починаєш їхати по грунтовій дорозі. В цих велосипедах було аж три передачі і ручне гальмо на обидва колеса.
Чисто спортивні велосипеди існували ? Десь існували, в продажу не траплялись.
Вкрали, то вкрали, більше я велосипед не купував. Цей велосипед добре служив і нам, і моїм старим батькам. Тато, бувало, нагрузить цей велосипед двома-трьома здоровенними мішками картоплі, і без проблеми довозить картоплю на базар.
Не варто переживати через малі проблеми, бо на нас насуваються великі проблеми. Ходять вперті чутки, що весь приватний сектор під назвою Куликове поле на краю Києва, біля Воскресенки, будуть зносити.
Значить, знесуть і нас.
Ви прочитали частину 11.
Продовження – в частині 12, роки 1978 – 1979