Технічних термінів в телебаченні багато, і можливо, що не всі з них вам знайомі. Ця стаття не потрібна тим телеглядачам, які все знають про телебачення, у яких телевізор чудово працює, все настроєно і нічого не треба міняти чи модернізувати.
Просто дивись телевізор, і все.
На жаль, така ситуація не є вічною:
1. Щось ламається чи просто терестає працювати.
2. Дещо треба змінювати.
3. Дещо треба повністю переробляти.
4. По телевізору сказали, що “щось буде в телебаченні змінюватись”. Традиційно це викликає більше переживань, ніж поломка телевізора. А значить, треба знати і розуміти багато різних, раніше незнайомих термінів.
Анонс статті: багато технічних термінів і назв, так чи інакше пов’язаних з телебаченням. Пояснення – максимально прості і “не для спеціалістів”.
Для початку розглянемо варіанти, яке телебачення ми дивимось.
Ефірне телебачення. Ми його приймаємо на “якусь антену”, в найгіршому варіанті це кімнатна антена (я вам співчуваю, читачі з кімнатною антеною), але краще, щоб це була зовнішня ефірна антена, укріплена або десь за вікном, або на балконі, або на даху власної хати. Ефірне телебачення безкоштовне, і буде безкоштовним. Ми в Україні перейшли із аналогового ефірного телебачення на ефірне цифрове. Будь-які зміни в ефірному телебаченні регламентуються державними органами, і самі зміни є досить рідкими. Інакше кажучи, “показувало і буде показувати”. Особливість ефірного цифрового телебачення: каналів близько 30, і якість чудова.
Деякі люди “щось попробували приймати”, прийому Т2 чомусь не було, чи він був поганий, потім вони консультувались на форумах чи на роботі у таких самих “спеціалістів”, як самі, і вирішили, що “справи погані, прийому не буде”.
Хто ще не дивиться безкоштовне ефірне цифрове Т2, переходити на нього можна вже сьогодні. На сайті є окрема стаття про перехід на цифрове телебачення.
Телевізійні канали платять дуже велику ціну за БЕЗКОШТОВНУ цифрову ефірну трансляцію по всій Україні, кожен канал на місяць платить приблизно 50 тисяч євро. Кожен канал мусить “відбивати” ці гроші на рекламі, а ми з вами дивуємось і сердимось, чому так багато дебільної і непотрібної реклами на телебаченні.
Кабельне телебачення. Найбільш популярне в багатоквартирних будинках. Якась місцева компанія-провайдер роздає кабельний телевізійний сигнал на багато будинків, бере за це невелику щомісячну оплату з кожної квартири. Провайдер повинен платити тим телевізійним компаніям, чиї канали він таким способом “перепродає”. Коли змінюються договірні умови, або змінюються ціни, у компанії-провайдера починається істерика з криками “відключать телебачення”, “пропадуть канали”, “збільшимо ціну” (це єдина погроза, яку вони реально виконують). Кабельне телебачення слабо регулюється законами, а більше регулюється місцевими “понятіями”. Особливість кабельного телебачення: дуже часто воно аналогове і трохи зашумлене, а якщо ви користуєтесь кабельним цифровим телебаченням, то воно дуже часто ще й кодоване компанією-провайдером, і для перегляду вам потрібен кабельний декодер, карточка декодування, і оплачуєте вже “за кожний телевізор”. Найчастіше кабельне цифрове телебачення передається до телеглядача в форматі DVB-C, хоча з часом (перевірено на більш багатих країнах) провайдери кабельного телебачення більшу увагу починають приділяти IPTV-телебаченню, не розвиваючи і не розширюючи мережі для формата DVB-C.
Супутникове телебачення. В наш час супутникове телебачення є лише цифровим, хоча до 2012 року з деяких супутників ще транслювався аналоговий сигнал. Я підозрюю, що супутникове телебачення – це живий організм, а не технічна структура. Канали регулярно і хаотично змінюють супутники, з яких транслюються, змінюють частоти трансляції, змінюють тарифи для абонентів. Ніяких шансів “підключив супутник і багато років дивлюсь”, бо для того, щоб дивитись супутникове телебачення, ним треба регулярно займатись. То сильний вітер пошкодить телеглядачу точну направленість супутникової “тарілки”, то піде дощ, і вже нічого не показує, то кусок льоду впаде взимку з даху на супутникову “тарілку”. Особливість супутникового телебачення: каналів дуже багато, телеглядач дивиться не більше, ніж 5-10% цих каналів, на інші навіть не заглядує. Ще одна особливість: оплата весь час змінюється. Деякий час в деяких умовах можлива деяка “безкоштовність” супутникового телебачення, така “безкоштовність” завжди тимчасова.
Невже хтось вірить, що супутникове телебачення зобов’язане бути безкоштовним ? Ось вам деякі цифри.
Приблизно 1.5 мільйонів євро (або доларів США, все приблизно) коштує оренда одного супутникового транспондера на рік. З одного транспондера можна транслювати близько 10 каналів в застарілому формати MPEG2 або 20-25 каналів в більш сучасному форматі MPEG4, все це при стандартній якості зображення, вона називається SDTV. Значить, кожен телевізійний канал, залежно від наповненості транспондера, щомісяця повинен платити 10-15 тисяч євро за супутникову трансляцію. Ось такі ціни, і якщо деякий час є чи була деяка “безкоштовність”, значить, ця безкоштовність вже кимось оплачена.
IPTV-телебачення. Кількість людей, які дивляться IPTV-телебачення, надзвичайно мала, не лише в Україні, а в усьому світі, хоча впевнено збільшується. Для нормального функціонування IPTV-телебачення обов’язково потрібен хороший і швидкісний Інтернет. До того ж ваш провайдер Інтернета повинен забезпечувати вам передачу телевізійних каналів в цьому форматі, це роблять не всі провайдери.
Термін IPTV більш знайомий телеглядачам, ніж тісно пов’язаний з ним термін “ОТТ послуга”, (англійське значення “Over-The-Top Service“). Це означає доставку відео- та аудіоматеріалу без контролю провайдера Інтернету до вмісту самого матеріалу. Нам начебто однаково, а наш постачальник Інтернету не несе відповідальності за вміст IPTV-каналів.
HDTV-телебачення, або HD-телебачення, або “телебачення високої чіткості”. Де, як і ким воно транслюється ? Таке телебачення може транслюватись всіма перечисленими засобами: цифровим ефірним телебаченням, цифровим кабельним, супутниковим і IPTV-телебаченням. HD – це телебачення із значно підвищеною чіткістю, на відміну від SD, стандартної чіткості.
Чи планується колись повністю перейти на HD-телебачення ? Ні, у світі таких планів немає. Світ вдавиться, а не замінить звичне SD-телебачення на HD-телебачення. Чому ?
В частотній полосі, призначеній для трансляції цифрового телевізійного сигналу, можна розмістити або не менше десяти телевізійних каналів із звичайною SD-чіткістю, або НЕ БІЛЬШЕ ТРЬОХ каналів HD-телебачення. Не може HD-канал бути таким дорогим і цікавим, щоб замінити собою кілька звичайних каналів, не вистачить у такого канала грошей, навіть якщо на такому каналі буде транслюватись лише платна реклама. Світ давно зрозумів, що HD-телебачення буде залишатись лише платним додатком до звичайного цифрового телебачення із SD-чіткістю. Правду кажучи, в супутниковій трансляції більше можливостей для HD-каналів, і причина цьому – значно ширший частотний діапазон, в порівнянні з ефірною трансляцією.
А ми починаємо знайомитись із технічними термінами, які застосовуються в телебаченні. Всі терміни і назви йдуть в алфавітному порядку.
Ambilight (амбілайт).
Ви дивитесь телевізор, і він стоїть десь біля стіни чи біля шафи. Коли ви ввечері, чи вночі дивитесь телевізор, ви бачите яскравий екран на темному, майже чорному фоні, бо ви, мабуть, не вмикаєте світло в кімнаті.
Ваші очі трохи стомлюються.
Компанія PHILIPS запропонувала трошки підсвічувати все, що знаходиться позаду телевізора, і і якщо у вашому телевізорі є, та ще й ввімкнений режим “Amnilight“, ви ввечері, передивляючись телевізійні програми, бачите позаду телевізора не чорний фон, а злегка освітлену поверхню всього того, що знаходиться позаду телевізора. Можливо, це стінка, а може, шафа. Ось таке невеличке підсвічування називається “Ambilight”.
AV.
Цей надпис означає, що тут, без сумніву, роз’єм для аудіо-відеосигналу (AV-сигналу). Тут може бути вхід AV-сигналу, або вихід AV-сигналу. Вхід чи вихід, обов’язково підписано, IN – вхід, OUT – вихід. Якщо не підписано, то це вхід.
IN.
Цей надпис означає, що тут вхід якого-небудь сигналу. Варіанти:
IN AUDIO – вхід звукового сигналу (аудіовхід).
IN VIDEO – Вхід відеосигналу (відеовхід).
Child lock ON
Цей надпис на екрані телевізора рзначає, що телевізор (або цей канал) для дітей є недоступним. Ви самі легко можете зняти цю заборону, знайдіть в меню телевізора функцію переключення захисту від дітей в вимкнене положення (OFF) або ввімкнене (ON). Як правило, ніяких секретних кодів водити не треба,
CVBS ( англійське скорочення “Color, Video, Blanking and Sync“, тобто “колір, зображення, гашення і синхронізація”) – це звичний відеосигнал, присутній в старих телевізорах, який зараз витісняється відеосигналами більш високої якості. Іноді такий сигнал називають “композитний відеосигнал”. Як правило, CVBS передається через круглі роз’єми RCA (“тюльпан”) або роз’єм SCART.
Digibox (дігібокс) – дивись Set Top Box.
DiSEqC (англійська назва Digital Satellite Equipment Control), традиційний варіант прочитання: дайсек, а найпоширеніший – дисек або дісек – спеціальний протокол зв’язку для обміну даними між супутниковим ресивером та іншими пристроями – такими, як: перемикачі, поляризатори, позиціонери, та інші. Застосовується для супутникового телебачення, для передачі сигналу використовується коаксіальний кабель, практично такий самий, як для звичайної антени. Режим обміну даними через кабель – односторонній або двосторонній, з можливістю подачі керуючого живлення. Стандартом передбачена сумісність з традиційним перемиканням напруги 13/18 Вольт і несучої частоти 22 кГц. Також, дайсеком чи дисеком часто безграмотно називаються самі перемикачі, які підтримують цей протокол. Що це за перемикачі ? Наприклад, у вас встановлена супутникова тарілка, стандартний набір – фокусуюче дзеркало (“тарілка”) і три головки, так от, перемикач потрібен для вибору одної із цих головок.
DLNA (Digital Living Network Alliance) – побутове об’єднання в цифровій мережі, це протокол, по якому користувач може досить легко передавати файли, зображення, фільми, фотографії з одного домашнього пристрою на інший, при умові, що всі вони підключені до домашньої комп’ютерної мережі (до вашого інтернет-роутера). Звідки і куди передавати ? Наприклад, з комп’ютера, чи зі смартфона, на телевізор, варіантів багато. Звісно, все це можна передати і без протокола DLNA, але по DLNA простіше.
Ложка дьогтю. Щось мені підказує, що ваш домашній роутер налаштований для режиму “точка доступу”. Доведеться для використання DLNA переналаштувати роутер, зробивши “домашню мережу”. Словом, без вивчення деякої нової інформації вам не обійтись, але це робиться один раз.
DVB (DVB-C, DVB-T, DVB S, а також покращені формати DVB-T2 і DVB-S2, а також мало потрібний DVB-H і майбутній DVB-I) – все це формати передачі зображення в цифровій формі. Скорочення DVB означає Digital Video Broadcasting, в перекладі – цифрове телевізійне мовлення. Для чого всі ці формати ?
DVB-T, TVB-T2 – для ефірної (наземної) трансляції сигналу.
DVB-C – для кабельного телебачення.
DVB-S, DVB-S2 – для супутникового телебачення.
DVB-H – для трансляції сигналу на мобільні пристрої, цей стандарт виявився не дуже популярним.
DVB-I – майбутній універсальний формат для передачі телевізійного сигналу мережею Інтернет, планується, що цей формат стане базовим для передачі телебачення через Інтернет.
FEC (Forward Error Correction) – попереджуюча корекція помилок, цей термін популярний в супутниковому телебаченні. Це лише параметр, наскільки якісно може прийматись супутниковий сигнал. Параметр FEC може зустрічатись в меню налаштування супутникового тюнера, а в деяких тюнерах цього параметра навіть немає в меню. Якщо він в меню є, то при налаштуванні на канали його, як правило, ставлять на AUTO. Можливі значення FEC: 1/2, 2/3, 3/4, 5/6, 7/8, 1.0. Наприклад: FEC 7/8 означає що на кожні сім бітів інфоpмації пеpедається один надлишковий біт для коpекції помилок.
HDMI-вхід, HDMI-вихід – сучасний універсальний інтерфейс для передачі зображення і звуку, повна назва “High Definition Multimedia Interface“, “стандарт мультимедіа високої чіткості”. Для нас з вами це HDMI-вхід на телевізорі і HDMI-вихід на (тюнері, ресивері, комп’ютері, медіа-приставці, ще якомусь медіа-пристрої, необхідне підкреслити). Вхід і вихід з’єднується HDMI-кабелем. По HDMI-кабелю, я нагадаю, передається не лише зображення, а також звук. І зображення, і звук передаються в цифровому вигляді, а тому передаються також деякі неприємні для нас признаки, наприклад, признак “захист від копіювання”, “захист від запису” та інші.
Ах, якби було все так просто ! Стандарт HDMI, на біду, має багато різних специфікацій:
1.0 – перший варіант, розроблений в 2002 році
1.1, 2004 рік, додано захист звуку.
1.2 і 1.2a, 2005 рік, додана підтримка нових протоколів передачі зображення.
1.3 і 1.3b, 2006 рік, багато характеристик покращені.
1.4, 1.4a, 1.4b, 2007 рік, введена підтримка 3D-зображення, а також багато інших покращень.
2.0 від 2013 року і 2.1 від 2017 року – багато додаткових покращень.
А нам що за діло всіх цих змін ? На жаль, іноді при використанні HDMI-сигнала різних варіантів ми можемо наштовхнутись на ситуацію, коли отримати зображення через HDMI-кабель досить нелегко. Доводиться понижувати необхідну роздільну здатність відео-зображення, а також частоту кадрової розгортки. У любителів “щоб все було якнайкраще” при таких діях починається істерика, бо роздільна здатність екрану вже не максимально можлива.. Словом, іноді є незручності.
Як правило, ми використовуємо роз’єм типу HDMI A, хоча є також зменшені за розміром модифікації HDMI B (mini) і HDMI C (micro).
Стандарт HDMI, як не дивно, страждає неприємним недоліком: надзвичайно легко спалити HDMI-вхід в телевізорі, коли підключати ввімкнене джелело відеосигналу до ввімкненого телевізора.
Є ще один експлуатаційний недолік. Ви легко можете опинитись в ситуації, коли джерело відеосигналу (наприклад, тюнер) має HDMI-вихід зовсім іншої специфікації, ніж заявлено в технічному описі тюнера. Нічого не поробиш, ми часто маємо справу з китайською технікою. Ви правильно з’єднуєте HDMI-роз’єми хорошим, працюючим кабелем, а зображення нема, або воно іноді пропадає. Універсальний вихід з такої ситуації – ставте на джерелі відеосигналу (наприклад, тюнері) по можливості нижчу роздільність екрану, це дає шанс, що у вас буде нормально працювати.
Існують кабелі-перехідники, або блоки-перехідники із цифрового сигнала HDMI на звичний AV-сигнал, далі його можна підключати до роз’ємів RCA (тюльпан) або SCART. Також існують перехідники з AV-сигналу на HDMI. Останні лише перетворюють сигнал для стандарта HDMI, але не укріплюють якість сигнала до можливостей HDMI.
В додатковій статті можна більш детально прочитати про HDMI.
HDTV – це не роз’єм на телевізорі, на відміну від HDMI, це “high-definition television” (телебачення високої чіткості). Телевізійне зображення передається із співвідношенням сторін екрана 16:9, роздільна здатність може бути, наприклад, 1280 x 720, але є й покращений варіант 1920 x 1080. Якість зображення, по-простому кажучи, надзвичайно хороша. У стандартного зображення (SDTV) якість зображення також дуже хороша, і роздільна здатність при цьому 704 x 576 або 720 x 576, але глядачі з дуже хорошим зором, і дуже зблизька, можуть побачити невеличку “пікселізацію” зображення, коли стає помітно, що зображення складається з окремих точок.
Але треба пам’ятати: якщо будь-яке зображення передати з нашим стандартом аналогової трансляції D, то кількість горизонтальних ліній зображення насправді зменшиться приблизно до 312, а кількість вертикальних ліній стане взагалі величиною умовною, приблизно трохи більше, ніж 400. “Роздільна здатність” зображення стане, так би мовити, “300 x 400“. Саме з такою “роздільною здатністю” ми бачимо зображення на наших звичайних ненових кінескопних телевізорах, або навіть нових сучасних телевізорах при використанні аналогової трансляції. Далі в статті ви можете більш детально прочитати про термін “роздільна здатність“. Таке погіршення роздільної здатності відсутнє при цифровій ефірній трансляції Т2, або супутниковій трансляції, або цифровій кабельній трансляції, або при перегляді в Інтернеті з використанням стандарта IPTV.
Не сумніваюсь, що дехто чув про те, що аналогова трансляція в Україні і країнах колишнього Союзу має 625 горизонтальних ліній, а я тут написав про 312. Обману немає, ці 625 ліній складаються аж з двох кадрів, парного і непарного. А в кожному кадрі все одно то 312, то 313 ліній, в сумі 625. Мало не забув, про цю особливість аналогового телевізійного стандарта можна більш детально почитати в статті про Історію українського телебачення.
Ось додаткове пояснення з малюнками:
Як бачимо, що не підключай, а цей телевізор впевнено зменшує чіткість зображення. Зашумленість зображення все-таки відсутня при використанні цифрового сигналу.
А ось інший варіант:
Якщо підключати до цього телевізора через роз’єм HDMI, то одержимо хороше зображення стандарту SDTV, незалежно від того, які характеристики сучасного телевізора.
Якщо підключати через роз’єм RCA (“тюльпан”), або SCART, чіткість знизиться приблизно до 300 x 400, якість залишається хорошою.
Якщо тюнер чи декодер підтримують прийом цифрового сигналу в стандарті HDTV, і підключені до телевізора через роз’єм HDMI, і ви дивитесь телевізійний канал, який транслюється в стандарті HD, то чіткість і якість зображення буде відповідати стандарту HDTV.
А якщо на цей телевізор подати аналоговий сигнал, чіткість все одно впаде до традиційних (приблизно) 300 x 400. Звісно, додасться традиційна невелика “зашумленість” зображення.
IPTV-телебачення.
Сама назва означає “Internet Protocol Television“, цифрове інтерактивне телебачення в мережах передачі даних, для нашого випадку – в мережі Інтернет.
Це телебачення може бути доступним для телеглядачів, якщо у них швидкий і надійний Інтернет, і якщо провайдер, який забезпечує цей Інтернет, надає послугу IPTV-телебачення.
В найпростішому варіанті телеглядач дивиться IPTV-телебачення на своєму комп’ютері, підключеному до мережі Інтернет, можна також купити спеціальну медіа-приставку, і дивитись IPTV-телебачення на будь-якому телевізорі. Таку медіа-приставку можуть називати “IPTV-приставка” чи навіть “Set Top Box” (сет-топ-бокс) чи “Digibox” (дігібокс). Правду кажучи, модною назвою “сет-топ-бокс” можуть називати що завгодно.
Для телевізора із необхідними “Smart-функціями” ця медіа-приставка не потрібна, її функції бере на себе сам телевізор.
Фраза “дивитись IPTV-телебачення” дуже спрощена: воно має назвичайно багато додаткових зручних функцій, наприклад, перегляд телепередачі не тоді, коли вона транслюється, а пізніше, в ручний для себе час, і ще багато інших функцій. Якість зображення дуже хороша, сумісна з DVD-якістю. Інакше кажучи, зображення так само якісне, як фільм на DVD-диску.
Чи треба додаково платити за IPTV-телебачення ? Про це треба запитати у вашого провайдера Інтернета, тут є різні варіанти. За замовчуванням – треба щомісяця платити, хоча є деякі “інформаційні дірки”, і деяку незначну кількість каналів можна дивитись безкоштовно, але не всі канали, і не назавжди.
Чи може зображення в IPTV-телебаченні завмирати чи гальмувати, коли ви намагаєтесь дивитись таке телебачення, та ще й різні телепередачі, відразу на двох чи трьох комп’ютерах ? Що тут скажеш ! У мене, наприклад, дуже гальмує.
HbbTV – це стандарт, який є спробою об’єднати різні мовні технології, які можуть застосовуватись в супутникових, кабельних чи наземних мережах телебачення, а також технології для IPTV-трансляції. Інакше кажучи, це спроба зробити телевізор більш універсальним для того, що ви не наштовхнулись на фільми, чи зображення, формат яких ваш телевізор “не розуміє”. Строго кажучи, повної універсалізації все одно немає, бо HbbTV об’єднує лише два проекти: французький H4TV і німецький HTML. Може,колись майбутній стандарт DVB-I вирішить проблему з різними технологіями передачі зображення через глобальні мережі.
HDR (High Dynamic Range Imaging) – загальна назва технологій обробки зображення для суб’єктивного покращення зображення. Параметри HDR, якщо така функція є в телевізорі, глядач може виставляти сам, і дуже часто робить це не зовсім правильно. Правду кажучи, глядач іноді навіть яскравість і контрастність ставить не зовсім правильно, і дивується, чому зображення “трохи поганеньке”. А головне – при перегляді, наприклад, фотографій, параметри HDR краще змінювати під кожну окрему фотографію. Словом, ця функція – “на любителя”.
Ku-діапазон – один з частотних діапазонів, відведених для супутникової трансляції, читається не “КУ”, а “КЕЙ-Ю”, займає частотну полосу від 12 ГГц (гігагерц, це тисяча мегагерц, або мільярд герц) до 18 ГГц. Частина X-діапазона (читається ІКС-діапазон) від 10,7 ГГц до 12 ГГц також відведена для супутникової трансляції, можна вважати, що вона належить до Ku-діапазона.
Для супутникового мовлення може також застосовуватись C-діапазон (СІ-діапазон), від 4 ГГц до 8 ГГц. Є ще Ka-діапазон (читається КА-діапазон), він займає від 26,5 ГГц до 40 ГГц, і також може застосовуватись для засобів мультимедіа, а також для Інтернету.
LCD (наприклад, LCD-телевізор).
Це англійське скорочення “liquid crystal display”, тобто “рідкокристалічний дисплей”. Матриця телевізора зроблена по технології із застосуванням властивості “рідких кристалів” змінювати свій коефіцієнт відбивання світла при подаванні на них певної напруги.
Не сумнівайтесь, це пояснення дуже спрощене.
Що ми бачимо на матриці (екрані) LCD-телевізора ? Зблизька нам здається, що там надзвичайно багато світлових точок, кожна точка світиться різним кольором і різною яскравістю. Майже так, але не так. Кожна точка матриці не світиться, а лише ЗАТІНЮЄ собою свічення рівномірно-білої підсвітки, яка світиться позаду матриці екрана.
LNB – дивись “головка, або конвертер”.
MPEG – це скорочення можна зустріти в багатьох медіа-пристроях. Ця назва означає “Moving Picture Experts Group“, тобто “Експертна група з питань рухомого зображення” — група фахівців для вироблення стандартів стиснення цифрового зображення і звуку. Офіційне позначення групи ISO/IEC JTC1/SC29 WG11.
Що робить в нашому телевізорі ця група ? Нічого. Група розробляє стандарти декодування відео-зображення, і розроблені ними стандарти називаються MPEG1 (практично не застосовується), MPEG2 (був дуже популярний, а тепер застарілий), MPEG3 (це стосується звуку), і теперішній MPEG4. Якщо телевізійний цифровий канал транслюється із стисненням MPEG2, його легко декодують практично всі сучасні медіа-пристрої, серед них супутникові тюнери, ефірні цифрові тюнери, і багато іншого. Якщо канал транслюється із стисненням MPEG4, його зможуть декодувати лише пристрої, розраховані на стандарт MPEG4. Стиснення MPEG2 декодують практично всі медіа-пристрої. Саме тому куплений лише кілька років тому дешевий китайський тюнер (наприклад, популярний і дешевенький GLOBO) із стисненням MPEG2 не бачить деякі канали, бо вони йдуть в стисненні MPEG4.
OUT.
Цей надпис означає, що тут вихід якого-небудь сигналу. Варіанти:
OUT AUDIO – вихід звукового сигналу (аудіовихід)
OUT VIDEO – Вихід відеосигналу (відеовихід).
Ми вже знаємо про вхід сигналу і про вихід сигналу. Щоб ви щось бачили на телевізорі, будь-який сигнал повинен йти з виходу на вхід.
Наприклад, з виходу відеомагнітофона на вхід телевізора.
Наприклад, з виходу ефірного тюнера Т2 на вхід телевізора.
Аудіосигнал (звуковий сигнал) повинен йти з аудіовиходу на аудіовхід, відеосигнал йде з відеовиходу на відеовхід. Інакше не буде або звуку, або зображення.
З входами і виходами розбираємось детальніше. Давайте подивимось на це фото:
Як бачимо, буквою A позначено HDMI-вихід. Назва HDMI означає “мультимедійний інтерфейс високої чіткостіі”, він дозволяє передавати цифровий відеосигнал високої роздільної здатності, а також багатоканальний цифровий звуковий сигнал. Все це може передаватись із можливим захистом від копіювання.
Наприклад, якщо з цифрового тюнера, який має HDMI-вихід, подати сигнал на телевізор, який має HDMI-вхід, то якість зображення буде максимально можливою, яка може бути для цієї телепередачі.
Буквою B позначено VGA-вхід, він також може називатись SVGA-вхід. VGA означає ” Video Graphics Array“, тобто відеоадаптер, такий роз’єм дуже популярний для комп’ютерних дисплеїв. Як правило, через такий роз’єм графічний вихід комп’ютера можна підключати до відповідного входу телевізора, і зображення з комп’ютера переглядати на екрані телевізора.
Буквою C позначений невеличкий звуковий вхід для стандартного роз’єма шириною 3.5 мм.
Далі йдуть три роз’єми типу RCA, позначені буквою D. Такі роз’єми можуть називатись “тюльпан”. Крім традиційного відеовходу, телевізор може мати компонентний відеовхід, для якого потрібні три роз’єми. Через вхід Y йде чорно-білий сигнал зображення, а через входи Pb та Pr йдеть синій і червоний сигнали кольору. Зелений сигнал можна не подавати, він вираховується, як різниця між постійною величиною і сумою червоного та синього сигналів. Трохи незрозуміло ? А все дуже просто: сума сигналів зеленого, синього та червоного завжди є постійною величиною. Це значить, що звичайним арифметичним відніманням телевізор вираховує зелений сигнал, якщо має червоний і синій сигнали.
Компонентний телевізійний сигнал традиційно позначається надписом YPbPr.
Надпис DC біля роз’єму E означає “постійний струм”, також може бути надпис “Power plug” (підключення енергії).
Надпис ON/OFF можна побачити біля кнопок ввімкнення-вимкнення будь-якого пристрою, а маленьке віконечко з надписом IR (Infra red, інфра-червоний) – це фотодатчик, який приймає сигнали від пульта дистанційного керування. Не можна закривати якими-небудь предметами це віконечко, інакше ваш телевізор не буде приймати команди від пульта.
PIP, POP, PAP, PAT – це додаткові сервісні функції телевізора, які можуть бути корисними тим, хто особливо не любить телевізійну рекламу.
PIP (picture in picture) – “картинка в картинці”, один телевізійний канал ви бачите на весь екран, а інший бачите зменшеним квадратиком внизу в куточку екрана. Дуже зручно: канал, який ви дивились і на якому зараз реклама, ставите в маленьке віконце в нижній частині екрана, на великому екрані тим часом передивляєтесь інші канали, щоб не дивитись рекламу. Завдяки тому, що ви контролюєте в маленькому віконці канал з рекламою, ви не пропустите момент, коли реклама закінчиться, і ви зможете продовжити перегляд цього каналу, вернувши його на великий екран.
Можливо, хтось придумає інші причини для користування цією функцією.
Ця функція має різновидності:
РОР (Picture Out of Picture) – “картинка біля картинки”, один канал бачите майже на весь екран, а три інші – збоку екрана в вигляді трьох маленьких віконечок. В цих трьох віконцях зображення нерухоме, в вигляді стоп-кадра, і змінюється кожні кілька секунд. Контролюєте аж три канали, на якому з них, нарешті, закінчиться реклама.
РAР (Picture and Picture) – “картинка і картинка”, екран ділиться на дві частини, ви бачите відразу два канали, кожний канал бачите в своїй частині екрану.
РAT (Picture and Text) – “картинка і текст”, в одний яастині екрану ви бачите телевізійний канал, в іншій частині – телетекст. Телетекст не всім цікавий, і традиційно дуже засмічений рекламою.
QAM (QAM32, QAM64. QAM128, QAM256) – рівень квадратурної модуляції в цифровому телебаченні, а що таке “квадратурна модуляція”, вам краще не знати, бо там багато математики, різні там синуси, косинуси, словом, все те, що ви після школи надійно забули. Для телеглядачів “рівень квадратурної модуляції” – це один з параметрів при налаштуванні на кабельний цифровий сигнал, або на супутниковий сигнал. В супутниковому сигналі може зустрічатись модуляція 8PSK (8-PSK).
RF-In або RF input або RFIN.
Цей надпис означає, що саме сюди треба вставляти антенний кабель. Зрозуміло, що на кінці цього антенного кабеля має бути добре закріплений антенний штекер.
RF-Out або RF Out або RFOUT.
Цей надпис означає, що той самий антенний сигнал, який ви подали в гніздо RF-In, можна з гнізда RF-Out подати також на інший потрібний вам пристрій. Наприклад, подаєте антенний сигнал на один з тюнерів Т2, а з вихода RF-Out подаєте той самий сигнал на інший тюнер Т2. Обидва тюнери користуються одним і тим самим антенним сигналом. Замість надпису. RF-out може бути надпис LOOP.
Тут є навизначеність. Деякі тюнери додають до вихідного радіочастотного сигналу ще й модульоване аналогове зображення того каналу, на який настроєний тюнер.
Трохи заплутались ? Тоді детально: не всі телевізори мають аудіо-відеовхід, який дуже потрібен, коли ви хочете використовувати додатковий телевізійний тюнер. Тому є тюнери з радіочастотними модуляторами, які свій зформований відеосигнал передають також “на антенний вхід в телевізорі”, і в цих тюнерах біля вихідного антенного гнізда може бути надпис, наприклад, RF-out. Інші тюнери не мають радіочастотного модулятора, але надпис на антенному виході може бути такий самий. Якщо антенний вхід в тюнері має також дублюючий антенний вихід, то біля вихода може бути надпис “LOOP” (або ПЕТЛЯ).
SCART (скарт).
Це популярний в телевізорах роз’єм, в якому є і вхідні лінії, і вихідні, є лінії для звуку і для зображення. Англійське слово “scart” перекладається як “шрам”, і цей роз’єм чимось може нагадувати великий шрам на тілі, дбайливо зашитий хірургом. Це два ряди вхідних і вихідних ліній, по 10 ліній в рядку. Роз’єм зроблений так, щоб його неможливо було підключити неправильно.
Ось такий він, SCART-роз’єм. Конструктивно цей роз’єм традиційно слабкий, і легко ламається навіть від незначного зусилля.
SECAM, а також PAL.
Це система передачі кольору на вибраному телевізійному каналі для аналогової трансляції. Вона є нецікавою і непотрібною для телеглядача, крім деяких рідкісних випадків:
1. Всі канали – в кольорі, а два-три канали – без кольору. Можливо, в телевізорі перестав працювати декодер SECAM.
2. Два-три канали – в кольорі, а всі інші – без кольору. Можливо, в телевізорі перестав працювати декодер PAL.
3. Всі телевізійні канали – без кольору, та ще й зображення сплюснуте зверху і знизу. Мабуть, кабельний тюнер, або супутниковий тюнер, випадково переключений на систему передачі кольору NTSC. Є два варіанти цієї системи, вони називаються NTSC 3.58 і NTSC 4.43.
Set Top Box (сет-топ-бокс). Також дивись Тюнер.
Це універсальна і модна назва для предметів, призначення яких може трохи відрізнятись. Приблизний переклад – “коробочка, яка ставиться зверху”. Що можуть називати цією назвою ?
Це може бути традиційна медіа-приставка. Таку приставку можна використовувати для IPTV-телебачення, або для перегляду фільмів, записаних на флешці, на звичайному телевізорі,
Це може бути тюнер для переляду цифрового ефірного телебачення Т2 (повна назва телевізійного стандарту DVB-T2).
Це може бути декодер для кабельного цифрового телебачення в форматі DVB-C.
Це може бути супутниковий тюнер.
Фантазія у любителів модних слів досить велика.
Splitter (спліттер).
Цим “магічним” словом називають звичайний розгалужувач антенного сигналу, або сумматор двох різних антенних сигналів. Невже не можна з’єднувати антенні кабелі по-простому ?
А от не можна. Закон не забороняє але не можна.
Антенний кабель, як і будь-який інший кабель, має характеристику, яка називається “хвильовий опір”. Я безсилий в спробі описати кількома фразами теорію довгих ліній, тому намагатимусь пояснити якось інакше.
Кабель має свій, розрахований конструкторами хвильовий опір, тому кабель мусить підключатись лише до об’єкта, який має такий самий хвильовий опір. Будь-яка спроба підключити кабель “до чого попало” призводить до того, що основна частина сигнала, дійшовши до кінця кабеля, не переходить на об’єкт, хвильовий опір якого не такий, як у кабеля, а замість цього відбивається і йде по кабелю назад.
Не бажає сигнал переходити з кабеля на об’єкт із “неправильним” хвильовим опором. Саме тому ми повинні замість примітивного, неправильного з’єднання, яке ви бачите на фото, використовувати розгалужувачі антенного сигналу, або сумматори антенних сигналів, з добре прорахованим хвильовим опором, таким самим, як у кабеля.
Подивіться на маленькі надписи на спліттері, IN і OUT. Як бачите, цей спліттер є розгалужувачем, у нього один вхід (IN) для антенного кабеля, і два виходи (OUT). Значить, можна підключити два антенних кабелі, і розвести антенний сигнал, наприклад, в дві різні кімнати.
Іноді потрібні розгалужувачі, які основну частину сигналу направляють на один вихід (OUT), а невеличку частину сигналу направляють на інший вихід (TAP), і там сигнал буде значно слабшим, ніж на тому виході, куди направляється основна частина антенного сигнала.
Навіть звичайне з’єднання двох кабелів ми повинні робити з допомогою коаксіального з’єднувача з таким, як теба, хвильовим опором.
Для всіх нас, любителів телебачення, хвильовий опір = 75 Ом. Якщо попробуєте для антенного сигналу використати невідомо який кабель, з хвильовим опором 50 Ом, або 200 Ом чи 300 Ом, результат буде поганий. Якщо попробуєте як попало скручувати кілька кусків кабеля в один кабель, результат буде також поганий.
Окрема неприємність – антенна розетка.
Антенна розетка вмонтована в стіну, до неї підходить захований в стіні антенний кабель, і все виглядає дуже симпатично. На жаль, прокладуючи кабель і монтуючи розетку, вам можуть (перевірено, що можуть) від тої самої розетки провести кабель далі, до іншої розетки. Така дія є нормальною, коли вам монтують живлення 220 Вольт, але така дія недопустима для антенного сигналу.
Розгалуження антенного сигналу – лише спеціальними антенними розгалужувачами. До одної антенної розетки – один кабель, і щоб ніякого розгалужування на самій розетці.
SR (symbol rating) – швидкість передачі символів в цифровому телебаченні, як правило, вказується в кілосимволах на секунду. Дуже потрібний параметр при налаштуванні супутникового тюнера, чи кабельного декодера. Для кабельного телебачення цей параметр не може бути більшим від 7000, а в супутниковому телебачення цей параметр – десятки тисяч, наприклад, 30000.
USB – це надзвичайно універсальний цифровий порт, який служить одночасно для вводу і виводу необхідної інформації. Він – не лише для того, щоб туди вставляти “флешку” (FLASH-пам’ять з інтерфейсом USB). Саме скорочкення USB означає “universal serial bus” (універсальна послідовна шина).
YPbPr – якісний аналоговий трьох-компонентний відеосигнал, круглими штекерами типу RCA підключається сигнал яскравості, а також два сигнали червоного і синього кольору. Телевізор може мати відеовхід для сигналу YPbPr, хоча популярність такого компонентного відеосигналу незначна.
Антенний узгоджувач (симетризатор).
Про антенний симетризатор доведеться кілька раз почитати тим телеглялачам, які планують використовувати якусь саморобну антену для прийому телебачення, особливо це стосується цифрового ефірного телебачення в стандарті DVB-T2.
Добре, що ми ще пам’ятаємо про хвильовий опір. Отже, все, що стоїть на шляху телевізійного радіочастотного сигналу, повинне мати одинаковий хвильовий опір, в нашому випадку 75 Ом. Повірте, що кожна антена має якийсь свій вихідний хвильовий опір, і він – аж ніяк не 75 Ом. Він який завгодно, але не 75 Ом. Тому між антеною і кабелем ставиться симетризатор, або узгоджувач, і його вихідний звильовий опір справді дорівнює 75 Ом.
Є багато різних конструкцій симетризаторів. Я можу надати фото популярного, простого симетризатора SWA-0. Він може використовуватись в пасивних антенах замість підсилювача SWA чи ALN.
Не треба доказувати собі, що “чудово працювало і без симетризатора”. Якщо у вас почнуться проблеми з прийомом цифрового ефірного телебачення, ви обов’язково згадаєте про симетризатор.
Аудіо- і відео-формати. Наприклад, MP3, JPEG, WMA, AVI, MKV, MP4, WMV, MOV, BMP, PNG, WAV, VOB, ТС, MPG, XviD, і ще є багато інших. Все це формати для передочі зображення, або звуку, чи зображення і звуку. Телевізор найчастіше “розуміє” не всі формати, а тому деякі фотографії, чи відеозаписи телевізор або не показує, або показує “якось не так”. Трапляються також відеозаписи, які один телевізор вам покаже без звуку, а інший – зі звуком.
Блок живлення.
Телеглядачам не потрібно знати різноманітні конструкції блоків живлення. Але дуже корисно знати деякі особливості блоків живлення в телевізорах, це особливо корисно, коли до вас прийшов телемайстер.
Відхиляюсь від теми. В теорії обману і випрошування грошей телемайстрам ще дуже двлеко до автомеханіків, але телемайстри впевнено рухаються в цьому напрямку. Тому деякий технічний мінімум телеглядачам потрібно знати.
Блок живлення досить швидко згорає, якщо в квартирі хоча б кілька секунд напруга в мережі 220 Вольт була значно вища від норми. Як правило, згорає лише первинна частина блока живлення. Далі є два варіанти:
Варіант 1. Вся інша частина телевізора залишилась цілою і неушкодженою.
Варіант 2. При перевищенні напруги витік і розтікся по платі електроліт з електролітичного конденсатора. Це може знищити всю плату телевізора, це буває надзвичайно рідко, а іноді пошкоджується малосигнальна частина плати, це буває досить рідко. Розтікання електроліта добре видно неозброєним оком, а сохне електроліт 2-3 тижні. Якщо плата телевізора після перенапруги знаходиться в майстерні кілька тижнів, то дуже можливо, що плата просто сохне, а вам голову морочать, що “ми замовили процесор, і чекаємо”. Правду кажучи, з допомогою деяких методів плату можна непогано підсушити і за годину, але звичайне нагрівання тут не допомагає. Кваліфіковані телемайстри досить швидко перемагають “мокру” плату.
В сучасних телевізорах силова плата знаходиться на деякій відстані від малосигнальної, тому навіть розтікання електроліта не може пошкодити недешеву малосигнальну плату.
Блок живлення може згоріти під час грози, при цьому згорає лише первинна частина блока живлення. Від грози може згорати супутниковий тюнер, може згорати телевізор, якщо ви користуєтесь ефірною зовнішньою антеною, і від грози не згорає малосигнальна частина телевізора, якщо ви користуєтесь кабельним телебаченням.
Якщо телевізор починає спочатку не відразу вмикатись, а потім навіть не вмикається, то це проблема в блоці живлення, а не “процесор, підсвітка, розгортка, прошивка і блок живлення”.
Блок живлення телевізора не може так згоріти, щоб заодно знищити холодильник, пральну машину і ще що-небудь (не дивуйтесь, я чув від клієнтів і такі претензії).
Блок живлення сучасного телевізора практично НЕ МОЖЕ підпалити квартиру. НЕ МОЖЕ.
Дуже шкода, що експерти-пожежники, побачивши в згорілій кімнаті телевізор, заявляють, що “причина пожежі – телевізор”.
Як то кажуть, “землетрусу немає, а жертви землетрусу є”.
Головка або Конвертер або Конвертор для супутникового телебачення. На нього фокусуюче дзеркало (“супутникова тарілка”) направляє зібраний в пучок супутниковий сигнал. Конвертер зміщує цей сигнал по частоті, далі цей сигнал може прийматись супутниковим тюнером. Як правило, йде перетворення з частоти Ku-діапазону (10,7 — 12,75 ГГц) або C-діапазону (3,5 — 4,2 ГГц) в більш низьку проміжну частоту 950 — 2150 МГц.
Просто нагадую. Частота може вказуватись в мегагерцах (МГц), а 1000 мегагерц = 1 гігагерц (ГГц). Також 1 мегагерц = 1000 кілогерц (кГц), а вже 1 кілогерц = 1000 герц (Гц). Один герц – це одне коливання за секунду, ця фізична одиниця названа на честь Генріха Рудольфа Герца, одна з заслуг якого – відкриття електромагнітних хвиль.
Популярна технічна назва конвертера – LNB, “low-noise block”, що в перекладі означає “малошумний блок“.
Дисек або Дісек – дивись DiSEqC.
Інвертор, або підсвітка.
Цього блока немає в кінескопних телевізорах, його немає в плазмових телевізорах, він є, та ще й часто заявляє про себе, в LCD-телевізорах з газорозрядною підсвіткою.
Що це за “підсвітка” ? В LCD-телевізорах, це я нагадую, кожна точка екрана НЕ СВІТИТЬСЯ, а ЗАТІНЮЄ собою рівномірно-біле свічення ззаду екрана. Ви дивитесь на матрицю екрана, а позаду матриці рівномірно-білим світлом світиться підсвітка. Блок, який забезпечує роботу підсвітки, називається “інвертор”, він традиційно не дуже надійний.
Телевізори з LED-підсвіткою значно надійніші.
Сама газорозрядна підсвітка забезпечується кількома надзвичайно плоскими “лампами денного світла”, ці лампи можна так назвати, враховуючи, що принцип свічення у них такий самий, як у звичайних традиційних ламп денного світла. Кілька таких ламп розміщені позаду матриці, їх кількість може бути, наприклад, 4, або 6, або 8. Таку лампу працівники сервісу часто називають “балон” (згорів балон, ремонт неможливий, балонів немає).
Кардшаринг – дуже нагадує перепродажу краденого, але є деякі відмінності. Крадену шубу злодій може перепродати один раз, а крадений набір паролів для цілого пакета супутникових каналів можна продавати багато раз, і дуже дешево. Кардшаринг – найбільше джерело прибутку для всіх, хто займається супутниковим телебаченням. Весь набір паролів записується на одній картці умовного доступу, і ці паролі ніколи не є вічними, вони регулярно міняються.
Плазма, плазмова панель.
Чому сучасний плоский LCD-телевізор називається “телевізор”, а плазмовий телевізор може називатись “плазмова панель” ?
Він справді може бути не плазмовим телевізором, а плазмовою панеллю.
Телевізор – функціонально завершений пристрій. Він може приймати радіочастотний ефірний, або кабельний, або навіть супутниковий сигнал, декодувати цей сигнал, формувати зображення і звук. В мінімальному варіанті діяких додаткових пристроїв йому не треба.
Плазмова панель, на відміну від телевізора з плазмовим екраном, має лише відеовхід, куди треба подавати готовий зформований відеосигнал, і не має звукового входу, для звуку додатково треба аудіо-систему.
Плазмова панель – лише елемент більш загального телевізійного комплексу, до неї треба додавати телевізійний тюнер і аудіо-систему. По-простому кажучи, плазмова панель – “це лише екран”.
Поляризація супутникового сигнала. Корисна властивість радіохвиль, завдяки якій з того самого трансляційного супутника в ту саму прийомну точку на тій самій частоті можна передати не один сигнал, а відразу два.
Наприклад, поляризація вертикальна і горизонтальна.
Або, наприклад, поляризація кругова права і кругова ліва.
Кругова поляризація застосовується, наприклад, в пакетах операторів НТВ+ (Україна) та Триколор ТВ з супутників в позиції 36° E (східної довготи).
Поляризація сигнала також застосовується в ефірному телебаченні, абсолютна більшість трансляційних веж в Україні дають сигнал в горизонтальній поляризації.
Процесор (полетів процесор, згорів процесор).
В сервісі існує такий жарт: “процесор може згоріти, якщо його кинути у вогонь”. Насправді все трохи складніше.
1. Процесор в телевізорі може зіпсуватись, але дуже рідко.
2. Процесор насправді не є процесором. Це лише жаргон. Це складна, універсальна мікросхема, у складі якої є процесор, постійна пам’ять, оперативна пам’ять і система вводу-виводу. Іноді така мікросхема може також робити складну обробку відеосигналу в телевізорі, тоді цю мікросхему можна назвати “відеопроцесор”.
Незважаючи на те, що процесор – мікросхема досить надійна, деякі телемайстри люблять замість фрази “я не знаю, що сталось в телевізорі, у мене замало знань” застосовувати більш коротку фразу: “полетів процесор, і купити його неможливо”.
Я ніколи так не робив. Мені приємніше було сказати “чорт його знає, що у вас зламалось. Викликайте когось іншого”.
Ресивер, або ресівер. Дивіться назву “тюнер”, той самий блок можуть називати різними назвами.
Роздільна здатність. Цей термін почав застосовуватись ще в 19 столітті в ткацькій промисловості. Для телевізійної техніки терміном “роздільна здатність” регламентується можлива кількість вертикальних і горизонтальних растрових ліній на екрані. Коли ви знаходитесь на достатній відстані від екрана, і у вас не “орлиний зір”, ви бачите на екрані не окремі растрові лінії, а єдине зображення.
Для кінескопного телевізора “роздільна здатність” – поняття приблизне, можна вважати, що приблизно 400×300 (300 горизонтальних ліній і 400 вертикальних). Приблизно з такою чіткістю транслюється аналоговий телевізійний сигнал. Чому приблизно ? Тому, що горизонтальних ліній то 312, то 313, в одному кадрі 312, в наступному 313, кадри чергуються. Скільки ліній буде по вертикалі, це, так би мовити, “хто його знає”. Ви вже читали про це в описі цифрового стандарта HDMI.
Цифрова трансляція, я лише нагадую, йде із своєю роздільною здатністю, наприклад, 704×576 (704 вертикальних ліній і 576 горизонтальних). Якщо цифровий тюнер формує для телевізора аналогове зображення, роздільна здатність падає до традиційних 400×300, якість зображення залишається дуже хорошою. Лише при формуванні телевізійного сигнала для сучасного телевізора по протоколу HDMI (це для цифрового входу, ви вже читали) роздільна здатність не погіршиться.
Іноді замість терміну “роздільна здатність” тупо використовується слово “розширення”.
Свисток – не дивуйтесь, так і називають “свисток”, хоча не свистить. Це жаргонна назва будь-якого приймача, який передає вихідний сигнал на роз’єм USB в комп’ютері. Це може бути радіоприймач, або тюнер для кабельного телебачення, або тюнер для цифрового ефірного телебачення, це може бути модем для WiFi-сигналу, щоб ви могли по радіоканалу підключати свій комп’ютер до домашнього роутера Інтернета. Для любителів жаргона поясню: виглядає, як “звичайна флешка з діркою для антени”.
Сет-топ-бокс – дивись Тюнер.
Сетінг супутникового канала. Дебільна “адаптація” англійського слова “setting” (налаштування). Це лише налаштування деяких потрібних параметрів супутникового канала.
Симетризатор – дивись Антенний узгоджувач.
Строчна розгортка і кадрова розгортка.
В кожний конкретний момент часу на екрані вашого кінескопного телевізора світиться лише одна світлова точка. Не весь екран світиться, а лише єдина точка. Ця точка з великою швидкістю рухається зліва направо по екрану, прописуючи на екрані лінію за лінією, і кожна наступна лінія розміщена трошки нижче від попередньої.
Зверху донизу, лінія за лінією, доки не намалює весь кадр на екрані. Намалювавши кадр, світлова точка починає все спочатку. За одну секунду таких кадрів нам малюють 50 штук, частота зміни кадрів 50 Герц (50 Hz). В хороших, 100-герцових телевізорах формується 100 кадрів за секунду.
Блок, який формує надзвичайно швидке горизонтальне пересування світлової точки на екрані, називається блоком строчної розгортки. Коли він несправний, ніякого зображення ви не побачите, тому що блок строчної розгортки заодно формує високу напругу для кінескопа.
Блок, який формує значно повільніше вертикальне пересування світлової точки, називається блоком кадрової розгортки. Коли він несправний, то ви, залежно від самої поломки, бачите на екрані або дуже викривлене по вертикалі зображення, або надзвичайно яскраву горизонтальну лінію, або не бачите нічого.
ТДКС (полетів ТДКС, згорів ТДКС, пробився ТДКС).
Англійська назва FBT (flyback transformer). Це трансформатор, конструктивно об’єднаний з високовольтним діодним стовпом для формування високої напруги. Назва ТДКС означає “трансформатор діодно-каскадний строчний” (до речі, всі чотири слова іноземного походження).
Невже телемайстри самі придумали таке скорочення ?
Ні, телемайстри цього не робили. Справа в тому, що за часів існування Союзу такі трансформатори мали маркування “ТДКС-14, ТДКС-19, і так далі”. За звичкою сервіс став будь-які строчні трансформатори, незалежно від маркування, називати ТДКС.
ТДКС – це для кінескопних телевізорів, його нема і не буде в сучасних LCD-телевізорах.
ТДКС вміє непогано горіти, але часто його міняють даремно. Багато інших поломок в строчній розгортці телевізора створюють такі симптоми, нібито несправний ТДКС.
Транспондер – це один з багатьох передавачів, встановлених на трансляційному телевізійному супутнику. Ми сприймаємо назву “транспондер” лише як частоту, на яку потрібно налаштувати супутниковий тюнер. Справа в тому, що кожен транспондер на супутнику працює на своїй частоті. Приблизно так вказується частота транспондера (в мегагерцах) в таблиці параметрів супутникового сигналу:
11747 V – якщо поляризація вертикальна.
11747 H – якщо поляризація горизонтальна.
Дуже часто поруч із цими числами без пояснень вказується ще одне число, наприклад:
11747V 30000 – друге число означає швидкість передачі цифрової інформації на транспондері, в даному випадку SR=30000 кілосимволів на секунду.
Тюнер зовнішній або вбудований.
Назва “тюнер” виникла від англійського слова “tune” (настроювати).
Тюнер – “настроювач”.
Тюнінг – “настроювання” (наприклад, підлаштовування автомобіля під особливі вимоги автовласника).
Одна з модних назв – “сет-топ-бокс” (set-top-box, приблизний переклад “коробочка зверху”).
Для нас з вами тюнер – це блок, який виконує настроювання телевізора на телевізійні канали. Цей блок можуть також називати “ресівер” чи “ресивер”, це від англійського слова “receive” (приймати), тобто приймач. Автовласники і тут не хочуть бути, як всі інші люди, для них “ресивер” – це невеличка панель в салоні автомобіля, яка потрібна для регулювання і перемикання звуку, коли автовласнику вже мало звичайної магнітоли, він має в машині кілька різних джерел звуку.
Обійдемось без автовласників. В пневматиці і гідравліці також застосовується слово “ресивер”, цей варіант ми також не розглядаємо.
Вбудований тюнер для нас з вами невидимий, він знаходиться всередині телевізора, ви з допомогою пульта керуєте телевізором, а контролер телевізора, відповідно, керує тюнером.
Зовнішній тюнер знаходиться поблизу телевізора, він приймає необхідний для тюнера радіочастотний сигнал, і формує готовий телевізійний сигнал, щоб подати цей сигнал на відеовхід телевізора. Це може бути, наприклад, ефірний цифровий тюнер Т2, або супутниковий тюнер.
Супутниковий тюнер приймає сигнал від супутникової антени (“тарілки”).
Ефірний цифровий тюнер приймає сигнал від ефірної антени. Найчастіше це зовнішня антена, але, як тимчасовий варіант, це може бути кімнатна антена. Ми з часом звикнемо до ефірних тюнерів для стандарту DVB-T2.
(БУДУТЬ ДОДАТКОВІ ТЕРМІНИ І ПОЯСНЕННЯ. СТАТТЯ НЕ ЗАКІНЧЕНА)
Пропонуємо також набір статей на “загально-телевізійну тему”