Зараз я почую два запитання:
– Навіщо це пояснювати ? Це дуже просто.
– Навіщо намагатись пояснити ? Це занадто складно, нехай роблять спеціалісти.
Я не критикую ці запитання, просто завжди знайдеться користувач, який захоче поставити собі на комп’ютер операційну систему ПЕРШИЙ РАЗ, або замінити кимось поставлену операційну систему на таку, яку захоче сам користувач.
Не обов’язково читати статтю “все підряд”. Може, у вас є більш конкретні запитання, тому можна вибрати потрібний розділ статті. Досить натиснути на назву розділу, і ми на нього перейдемо.
Розділ 1. Вибрати потрібний варіант Windows для встановлення.
Розділ 2. Розібратись, чим і як будемо встановлювати Windows на наш комп’ютер.
Розділ 3. Встановлюємо.
Так що починаємо з розділу 1.
Розділ 1. Вибрати потрібний варіант Windows для встановлення.
Яку систему користувач буде ставити собі на комп’ютер ? Варіантів не так щоб дуже багато.
1. Безкоштовний і легальний Linux (Лінукс). Ось так виглядає його емблема.
Ним справді можна слухати музику, переглядати фотографії чи відео, читати і правити якісь тексти, шукати щось цікаве в Інтернеті. Лінукс надзвичайно добре захищений від вірусів, немало людей ним навіть користуються, хоча на теперішній час абсолютна більшість людей використовують інші операційні системи. Програм, адаптованих для Лінукс, поки що трагедійно мало.
2. Для тих, хто має ноутбук MacBook, є можливість використовувати Apple-сумісну операційну систему MAC OS (від Macintosh Operating System). Емблема MacOS трохи простіша.
Нема Макбука – нема MAC OS.
3. Традиційна, платна операційна система Windows. Вона платна завжди, навіть якщо безкоштовна. Ось і емблема.
Я не формую загальний огляд різних операційних систем, я просто зупинюсь на Windows. Що я хочу особисто від себе сказати про цю операційну систему ?
Вона погана. Ще на етапі розробки перших варіантів Windows були закладені деякі неудачні програмні рішення, орієнтовані на те, що система повинна “прогинатись під користувача” і відразу змінюватись, як хоче користувач. Виявилось, що система буде незахищена від вірусів і багатьох шкідливих програм.
І ми хочемо користуватись саме цією системою ? Так, бо під цю систему написана абсолютна більшість програм у всьому світі, і тут ми нічого не змінимо.
То яка саме Windows нам потрібна ? Розглянемо такі варіанти:
– У нас старенький, слабосильний комп’ютер чи ноутбук. Він міг би ще попрацювати в операційній системі WindowsXP, але, на біду, вже є закритично багато програм, які хочуть хоча б Windows7, а тому використання WindowsXP означає, що дуже багато програм працювати не будуть. Якщо поставити на такий комп’ютер звичайну Windows7, то може виявитись, що цей комп’ютер ще якось працював під WindowsXP, але став непристойно повільним, коли на нього поставили Windows7. У цього користувача ще є вихід, можна використати Windows 7 Embedded, в ній дуже багато не дуже потрібних служб і процесів прибрали, і це збільшило швидкість роботи. Так чи інакше, Windows7 – це досить нормальний варіант для багатьох користувачів, а деякі специфічні програми, можливо, працювати не будуть.
– У нас нормальний комп’ютер, оперативної пам’яті у нього майже 4 Гбайт, та й жорсткий диск немаленький, але адресація пам’яті на материнській платі ще 32-бітна. Можна ставити Windows7 для 32-бітних комп’ютерів, також можна, хоча не варто, ставити Windows8, можна навіть ставити Windows10 під 32-бітні комп’ютери. Нічого більш сучасного на цей комп’ютер не стане.
– У нас справді хороший комп’ютер, в якому можна додавати оперативної пам’яті більше 4 Гбайт, материнська плата цього комп’ютера має 64-бітну адресацію, на такий комп’ютер без проблеми стане все, що від Windows7 і новіше, навіть Windows11. Нічого сучаснішого від Windows11 на день написання статті я не знаю.
Чому я не згадав про Windows95, Windows98, Windows Millenium ? Вже не треба, час пройшов, вони не варті уваги, а тут не музей.
А ще є Windows8, що сказати про неї ? Ні, її не треба, там помилок більше, ніж новинок. Краще робіть крок вниз (Windows7) чи крок догори (Windows10 і вище).
Тепер ви знаєте, яку саме Windows будете ставити на ваш комп’ютер. Ще залишилась неясність із активацією встановленої системи Windows, і тут можливі такі варіанти:
– якщо Windows придбана абсолютно правильно, як хотіла компанія Microsoft, то проблеми немає, користувач, згідно інструкції, активує через Інтернет встановлену систему і буде щасливий.
– якщо Windows у вас з’явилась не так, як хочуть в компанії Microsoft, не будемо уточнювати, як саме, то користувач, добре пошукавши і добре перепробувавши деякі програмні ліки, якось активує встановлену систему.
– якщо ми говоримо про Windows10 чи Windows11, то в Інтернеті є варіанти цих систем, в яких активація пройде сама собою, як тільки система в потрібний час побачить Інтернет.
А тепер пора обдумати, як саме ми будемо ставити операційну систему на комп’ютер. Тут в статті починається наступний розділ.
Розділ 2. Чим і як будемо встановлювати Windows на наш комп’ютер.
З точки зору працівників Microsoft, які, власне, розробили для всього світу багато варіантів операційної системи Winsows, ми підемо в магазин комп’ютерної техніки і купимо там гарний, кольоровий пакет з DVD-диском, на якому буде установочна програма, щоб на домашній комп’ютер поставити собі Windows. Може, в пакеті замість диска буде флешка, це не важливо. Ми справді можемо піти в магазин, але можемо також пошукати щось потрібне в Інтернеті. Де в Інтернеті взяти потрібний варіант операційної системи в вигляді ISO-образа ? Пропозицій більше, ніж багато, але би звернувся до сайту https://toloka.to/ (це сайт ТОЛОКА), хоча нічого не рекламую. Спочатку здається, що на сайті нічого нема, але якщо ви на сайті толоки зареєструєтесь, то побачите, серед великого списка фільмів і програм, багате різномаїття установщиків Windows, і багато інших програм також. Більшість версій Windows, представлених на толоці, мають український діалог, є й англійські. По-модному програма-установщик називається “інсталятор”, він завантажується з Інтернета в вигляді великого файла з розширенням “iso“, це і є образ умовного установочного диска.
Але не важливо, звідки ми завантажимо потрібний ISO-образ установщика Windows, головне, що ми його отримаємо.
Щось я сумніваюсь, що ми підемо в магазин, ми лише пошукаємо в Інтернеті, який саме ISO-образ установочного диска нам потрібен, і завантажимо його з Інтернета, або хтось із знайомих дасть нормальний, перевірений в роботі ISO-образ.
Тут дехто з читачів подумав, що його надурюють. У нього новенький комп’ютер, який лише вмикається і гуде, ніяких програм в комп’ютері ще нема, а йому пропонують щось тягти з Інтернета. Все добре, обману немає.
Систему на такий комп’ютер ви будете ставити або з DVD-диска, який ви, як рідкісний варіант, купите в магазині, а більш можливо, що вам його хтось позичить, або будете ставити систему з флешки, яку для вас хтось підготує, запише на флешку програму-установщик системи, а потім дасть флешку вам. Все добре, ми продовжуємо. Що, коли ви самі захочете зформувати собі носій з установщиком системи ? Носій – це DVD-диск чи флешка. Зараз прочитаєте, як це робити.
Для нас з вами ISO-образ – це такий собі дуже великий файл, його можна з допомогою підходящої програми записати на чистий диск DVD-R, який є заготовкою для того, щоб на нього щось записали, і тоді ми отримаємо такий самий DVD-диск для установки Windows на комп’ютер, як можна було би купити в магазині, але, звісно, без кольорової коробки.
З якого носія будемо ставити операційну систему ? Розглянемо спочатку запуск з DVD-диска.
Без сумніву, найпростіше з DVD-диска. Вставимо наш диск DVD-R з записаною на ньому програмою-установщиком в зчитувач DVD-дисків на нашому комп’ютері, а далі, мабуть, доведеться на етапі ввімкнення комп’ютера залізти в установки параметрів BIOS і встановити параметри так, щоб комп’ютер запускав будь-яку систему саме з DVD-диска.
Хтось знає, як це зробити, а комусь коротко розкажу.
Після ввімкнення комп’ютер пише на екрані щось англійське і незрозуміле, але головне, що комп’ютер нам підказує, яку клавішу на клавіатурі треба встигнути натиснути, щоб перейти на корекцію параметрів BIOS. Назва BIOS – це “базова система вводу-виводу”. Іноді для заходу в BIOS потрібна клавіша DEL, а іноді F2, а у когось ще якийсь варіант, комп’ютер це підказує після ввімкнення. Встигли натиснути на потрібну клавішу, і попадаємо в меню BIOS.
Як правило, воно англійське, і воно, на перший погляд, здається незрозумілим. Вам треба лише вказати, з якого носія завантажувати систему. Власне, з якого ?
Ви будете ставити систему з DVD-зчитувача із вставленим у нього DVD-диском ? Значить, в списку пріоритетів завантаження (надпис Boot priority list чи щось подібне) першим ставимо той DVD-зчитувач, який є в вашому комп’ютері. Добре було би після нього наступним в списку черговості завантажень (пріоритетів завантаження) поставити ваш HDD-накопичувач чи SSD-накопичувач, який встановлено в ваш комп’ютер.
Дуже жаль ! Різновидностей різних меню в BIOS дуже багато, тому я можу дати лише приблизні рекомендації. Відкоректувавши список завантаження, треба не забути записати всі ці змінені параметри в пам’ять BIOS (корисне слово – SAVE, це значить “запам’ятати”).
Зробивши все це, перезапускаємо комп’ютер. Він повинен запуститись з нашого DVD-накопичувача, і почне працювати програма-установщик системи.
Знову потрібна ваша швидка реакція. Програма почне з того, що напише на екрані “Press any key to boot from CD” (натисніть щось на клавіатурі, щоб я запустилась з диска). Ви встигаєте натиснути якусь клавішу на клавіатурі (натискайте на ПРОБІЛ, він найбільший за розмірами) і починає працювати установщик системи. Іноді він буде щось вас запитувати, то відповідайте.
Дорогий читач ! Ви не єдині, і крім вас, ще є читачі, які захочуть встановлювати систему з флешки. Із підготовкою DVD-диска ми розібрались, а тепер розберемось, як підготувати собі завантажувальну флешку. Ми вже маємо ISO-образ програми, яка встановлює систему, і треба якось записати цей образ на флешку. Є кілька нормальних варіантів, яку програму вибрати для формування завантажувальної флешки.
Формуємо завантажувальну флешку, з якої встановимо Windows
Починаємо з безкоштовного, тобто з програми Rufus. Ця безкоштовна і хороша програма добре представлена в Інтернеті, так що беремо програму з Інтернета. Самі свіжі версії програми, традиційно, можна взяти на сайті https://rufus.ie/uk/ але також можна завантажити навіть з нашого сайта, натиснувши на назву RUFUS.
Отже, є програма Rufus, і є образ установочного диска. Запустимо програму. Що ми бачимо ?
Звісно, відразу треба детальне пояснення.
Там, де “Пристрій”, програма пише, яку вставлену флешку вона впізнала. Але буває так, що ви перед запуском програми вже вставили якусь флешку чи привід HDD або SSD, вставлений в “кишеню” і підключений через USB, а програма не бачить, і в рядку “Пристрій” порожнє місце. Не біда, натиснемо клавішу ALT і, тримаючи її, натиснемо букву F (коротко – ALT + F), і програма побачить потрібний пристрій.
Там, де “Тип завантаження”, програма хоче від нас, з якого ISO-образу будемо робити систему. Вкажіть їй, де лежить цей файл, програма його візьме.
Там, де “Параметри образу” – справді цікаво, і детально.
Якщо ми робимо флешку, з якої ми хочемо на якомусь комп’ютері встановити Windows, то вибираємо “Стандартне встановлення Windows“.
Якщо ми хочемо на самій флешці зформувати операційну систему Windows, щоб на комп’ютері система завантажувалась саме з цієї флешки, то вибираємо “Windows To Go” (Система з собою). Там, де ви з флешкою – там система. Нема флешки – нема системи. Той, хто не раз користувався службовими комп’ютерами із багатьма ненормальними обмеженнями, той знає, як корисно іноді “принести систему з собою” і запустити цю систему із власної флешки.
Там, де “Схема розділу” – також важливо.
На якомусь носії (може, це флешка, а може, накопичувач на жорсткому диску, а може, ще щось) може бути кілька розділів, операційна система може по-простому називати їх “дисками”, але це розділи. Таблиця розподілу на окремі розділи може бути в давньому, звичному форматі MBR, а може бути в більш сучасному GPT, а нам доведеться добре подумати, який тип вибрати.
MBR впізнається абсолютною більшістю комп’ютерів, але на більш сучасних комп’ютерах доведеться в установках BIOS окремо вказувати, що ви використовуєте цей більш давній формат.
GPT може не впізнаватись деякими більш старими комп’ютерами, і вона за замовчуванням впізнається на сучасних комп’ютерах.
Поки що я, від гріха подалі, опираюсь на стандарт MBR.
Там, де “Мітка тому” – що захочете, то напишете.
Все інше – бажано саме так, як на малюнку.
Запускаємо процес. Якщо ви робите установочну флешку, з якої будете десь встановлювати систему, то приблизно за годину програма напише вам, що вона все зробила.
Гірше, коли ви захочете мати завантажувальну флешку із ВСТАНОВЛЕНОЮ операційною системою Windows, бо тут на вас чекають такі варіанти:
– якщо у вас хороша, дорога флешка від авторитетного виробника, або хороший, дорогий SSD-накопичувач, вставлений в “кишеню” і під’єднаний до USB, або просто звичайний HDD-накопичувач, вставлений в “кишеню” і під’єднаний до USB, то можливо, що ви через годину-другу отримаєте бажаний результат.
– якщо у вас “якась флешка” або “якийсь” SSD-накопичувач, вставлений в “кишеню” і під’єднаний до USB, то є шанс, що закінчення роботи програми доведеться чекати кілька днів.
Я не жартую. Більш дешеві накопичувачі на FLASH-пам’яті (флешка або накопичувач SSD) можуть мати досить швидкий послідовний доступ, але ненормально повільний випадковий доступ. Ось вам і різниця в цінах.
Із програмою Rufus розібрались, і ця програма не єдина.
Можна також використати програму WinToUSB. Також працююча програма, хоча вона платна, і вона має окремий, безкоштовний варіант. Для неї потрібно вказувати ті ж самі параметри, і робота цієї програми практично аналогічна.
Розділ 3. Встановлюємо операційну систему Windows
Звісно, програма-установщик буде щось запитувати, з відповідями розберетесь, але з одним запитанням від установщика системи можна не розібратись. Поясню.
Якщо ви встановлюєте Windows10 чи Windows11, то в деяких ситуаціях програма-установщик несподівано захоче підключення Інтернету, і не злізе з вас, доки не підключитесь до Інтернету. Далі, незалежно від вашого бажання, установщик зв’яжеться з компанією Microsoft, і це не завжди добре, якщо ви не купувати диск з установщиком системи в магазині. А що ж робити ?
На цьому етапі можна на клавіатурі натиснути Shift+F10, а на ноутбуці, можливо, потрібно буде натискати Shift+Fn+F10, і в чорному віконці, яке з’явиться на екрані, ввести: oobe\bypassnro і натиснути на Enter. Потім віконце можна погасити натисненням Alt+F4. Не бійтесь, якщо установщик після цього перейде на кілька кроків назад в установці системи, він все одно дійде до потрібного місця, але тепер ви зможете йому вказати “Та нема у мене Інтернету” і установка піде далі. Ну, ця ситуація з вимогою Інтернета, гарантую, буде не у всіх.
Зрештою, система буде встановленою. Як швидко працює нова система ?
– Якщо система встановлена на внутрішньому накопичувачі HDD, то швидкість не буде високою, і не надійтесь, але ви привикнете до такої швидкості.
– Якщо система встановлена на внутрішньому твердотільному накопичувачі SSD, то така система буде набагато швидшою, але якщо у вас достатньо дешевий SSD, то в деяких ситуаціях система несподівано буде добре гальмувати. Накопичувач SSD, який інтенсивно використовується в ролі системного, зіпсується через півроку-рік, або буде служити довго і надійно.
– Якщо ви встановили систему на зовнішньому накопичувачі HDD, який вставлений в “кишеню” і підключений через USB, то система гарантовано буде повільною. Якщо замість зовнішнього HDD у вас зовнішній SSD, система буде швидшою, але без зайвого оптимізму.
– Якщо у вас система встановлена на флешці, то все буде повільно або дуже повільно.
Незалежно від всього цього, встановлена операційна система буде майже непридатною до нормальної роботи. В ній, не сумнівайтесь, зовсім не буде звичних корисних програм, потрібних для роботи. Значить, після встановлення операційної системи її потрібно ДОВСТАНОВЛЮВАТИ. Що нам пропонує Microsoft ?
Програма-блокнот, для редагування текстових файлів, без ніяких малюнків, і щоб взагалі ніякої графіки, це я кажу про файли з розширенням .TXT . “Блокнот”, який пропонує Windows, використовувати просто соромно, але, на щастя, є значно краща програма-блокнот, із назвою NOTEPAD2 (натиснете, щоб завантажити).
Програма для перегляду графічних файлів Irfan, зручніша за “вбудований” переглядач. Найкраще завантажити свіжий варіант цієї програми з авторського сайта, його легко знайти в Інтернеті по назві Irfan.
Програмний пакет Microsoft Office, там найбільш потрібні програми Word і Excel. Формально кажучи, пакет Microsoft Office завжди платний, хоча є можливість знайти в Інтернеті, завантажити і інсталювати в систему цей самий пакет, але без фінансових витрат. Мабуть, така дія є негарною, тому я не буду занадто коментувати її.
Стандартний програвач відеофайлів у Windows не такий вже й поганий, хоча є любителі програвача VLC чи ще якихось інших програвачів. Що забажаєте, тим будете користуватись, лише в стандартному програвачі краще відключити багато нав’язливих і непотрібних “сервісних функцій”, розрахованих на те, що будь-який звуковий чи відеофайл ви спочатку оплачуєте, а вже потім насолоджуєтесь ним.
Все це, так би мовити, “джентельменський набір”, хоча багатьом користувачам потрібні будуть і інші програми. Я лише хочу нагадати, що дуже часто користувачеві Windows потрібно зберігати працюючу копію системи, бо система може несподівано дуже недобре зіпсуватись, або від віруса, або від некоректно зробленої дії, і тоді значно легше відновити систему із збереженої копії, а не пробувати розібратись, що саме в системі зіпсоване. На сайті у нас є потрібний розділ, там є Acronis ДЛЯ СТВОРЕННЯ КОПІЙ.
Із загальних порад – це все.