Треба розуміти, що операційна система Windows – це не трамвай, який має свої фіксовані розміри і характеристики, незалежно від бажань будь-яких пасажирів. Цю операційну систему можна адаптувати під свої звички і бажання, які комусь є корисними і хорошими, а комусь непотрібними. Просто ділюсь змінами в Windows7, які вважаю корисними, а головне, звичними.
1. Змінюємо меню Windows7, як самі хочемо
2. Прибрати файл hiberfil.sys (а в ньому кілька гігабайт)
3. Не завжди розмір шрифтів такий, як нам треба
4. Нехай папки будуть одинакові
5. Не лізь перевіряти флешку !
6. Бережемо SSD-накопичувач.
7. Для Windows11. Вертаємо старе, нормальне контекстне меню, як у Windows7.
8. Як вставити .NET Framework 3.0 чи 3.5 в Windows10 чи Windows11.
Будуть і інші поради. Стаття не докінчена, і буде доповнюватись
А може, у вас якась неприємна проблема із Windows, і вам треба не адаптувати систему “під себе”, а вирішити цю проблему ? Тоді ознайомтесь з статтями в цьому розділі, там може бути те, що вам потрібно.
А тепер – детально по кожному пункту рекомендованих змін.
1. Змінюємо меню Windows7, як самі хочемо.
Дія проста, досить лише зайти в C:->Користувачі->All Users->Microsoft->Windows->Start Menu, і далі можна формувати там нові папки, ставити нові ярлики програм, повна свобода дій. Ой, вибачте, щось не так. А де папка Microsoft ? Ну, звісно, система приховує від нас захищені системі файли, і зараз ми це приховування приберемо.
– Відкрили “Мій комп’ютер”, чи “Комп’ютер”, це вже хто як назвав. Зліва вгорі бачимо “Упорядкувати”, і при натисненні “Упорядкувати” бачимо “Параметри папок і пошуку”, це те, що нам треба, натискаємо. В цьому віконці три підменю: “Загальні”, “Подання” і “Пошук”, нам треба “Подання”. Тут ми легко знімемо галочку з пункту “Приховувати захищені системні файли (рекомендовано)”. Тепер, після натиснення на “Застосувати”, ми будемо бачити захищені системі файли, які система від нас приховувала, а значить, легко доберемось до бажаної папки C:->Користувачі->All Users->Microsoft->Windows->Start Menu. Формуємо в цій папці наше меню, як захочемо: ми можемо додавати чи ліквідовувати потрібні ярлики, змінювати, додавати і ліквідовувати папки, яких для нашої зручності будуть розміщені потрібні нам ярлики.
Тепер можна встановити приховування від нас захищених системних файлів, бо вони потрібні нам видимими дуже рідко, і частіше заважають.
2. Прибрати файл hiberfil.sys (а в ньому кілька гігабайт). Як це можна робити ?
В деяких версіях Windows переходимо на “Панель керування -> Електроживлення” і там є пункт “Переводити комп’ютер в сплячий режим”, в ньому вибираємо “Ніколи”, але є варіанти, коли такого пункту нема. Нічого, через меню системи відкриємо “Пошук програм і файлів” і в тому нижньому віконці наберемо cmd.exe. Цей надпис з’явиться вгорі віконця меню, щоб ми вибрали, чи справді хочемо запустити cmd.exe. Не поспішайте натискати на цей надпис, краще правою кнопкою мишки відкрийте цей надпис, і запустіть, натиснувши “В режимі адміністратора“. До речі, можна на клавіатурі натиснути Windows+R, отримаєте віконце “Виконати” і вже там набрати на клавіатурі cmd.exe. Так чи інакше, ви запустите cmd.exe з правами адміністратора, отримаєте чорне віконце, в ньому введення команд консольне, там не пролізає “Скопіювати – Вставити”. Набираєте команду powercfg -h off , і по клавіші Enter ця команда виконується. Виходите з консольного режиму командою exit, чорне віконце зникло. Тепер після перезапуску операційної системи здоровенний і не дуже потрібний файл hiberfil.sys вже відсутній. Звісно, комп’ютер вже не матиме не всім потрібного “сплячого режиму”.
3. Не завжди розмір шрифтів такий, як нам треба.
Розмір всього на екрані, виявляється, можна вибрати не із трьох варіантів (це коли правою кнопкою мишки по робочому столу Windows7, далі “Персоналізувати”, далі “Дисплей”, і там три варіанти шрифтів: Менший, Середній, Більший), а є можливість для особливого розміру шрифта. Там, де ми переходили “Персоналізувати”, далі “Дисплей”, далі перейдемо на “Установити особливий розмір тексту”, і там вже можна ввести стільки відсотків розміру, скільки треба. Не обов’язково вибирати чи 100%, чи 125%, чи 150%, можна ввести таке значення, як треба.
4. Нехай папки будуть одинакові. Windows вважає, що нам потрібен різний вигляд об’єктів в тій чи іншій папці, але це не завжди потрібно. Не робити ж установку вигляду в кожній окремо взятій папці ! Вигляд можна зформувати один раз, і для всіх. Відкривши “Мій комп’ютер”, зробимо такий вигляд елементів, як нам хочеться, наприклад, правою кнопкою мишки виберемо “Вигляд” – “Плитка”, В верхній лівій частині екрана у нас підменю “Упорядкувати”, з нього почнемо. Переходимо “Упорядкувати” -> “Властивості папок (чи Параметри папок і пошуку)” – “Подання” , і там, змінивши що-небуть в “Додаткові параметри”, натискуємо на активну кнопку “Застосувати до папок”. Тепер ця зміна діє на всі наші папки і підпапки.
5. Не лізь перевіряти флешку ! Microsoft здурів зі своєю “безпекою” і своїм “сервісом”. Вставляє користувач в роз’єм USB свою флешку, а Windows пхається із пропозиціями перевірити флешку, зробити автозапуск, а це трохи набридає, і це можна припинити. Щоб не лізло перевіряти флешку: правою кнопкою на “Мій комп’ютер” запустити “Керування”, вибрати:
“Служби і застосунки” -> “Служби (Services)” -> “Визначення устаткування оболонки” (можлива англійська назва “Shell hardware detection“) і там цю службу можна назавжди зупинити і закрити запуск при старті Windows.
6. Бережемо SSD-накопичувач.
Вони чудові, швидкі і ненадійні, вони служать дуже багато років, якщо один раз записати інформацію і потім лише прочитувати, але вони не люблять, коли багато разів йде запис. Жаль, але поки що твердотільні накопичувачі не можуть похвалитись своєю довговічністю, якщо їх інтенсивно використовувати, а не “записали, і зберігаємо”. Не будемо жувати тему про різні технології FLASH-пам’яті, є технології кращі і дорожчі, є дешевші і гірші, але будь-яку FLASH-пам’ять, чи флешку, чи SSD-накопичувач, чи багато інших подібних виробів, об’єднує загальний принцип роботи, попробую примітивно і спрощено його описати.
В комірку будь-якої оперативної пам’яті (RAM) можна записати якесь число, воно в двійковому вигляді складається з нулів і одиниць, і далі можна мільйони раз зчитувати інформацію з цієї комірки, весь час ми будемо зчитувати те ж саме число, яке ми записали.
Якщо ми запишемо в цю комірку якесь інше число, то далі будемо його прочитувати з комірки стільки раз, скільки захочемо, будемо прочитувати саме це число.
А от з FLASH-памяттю трохи не так.
Для спрощення будемо вважати, що комірки в FLASH-пам’яті об’єднані в сектори, в кожному секторі фіксована кількість комірок пам’яті. Ось ми записали в якусь комірку якесь число, воно в двійковому форматі складається з нулів і одиниць. Скільки раз ми прочитаємо дані з цієї комірки, стільки раз ми прочитаємо те саме число, тут проблеми нема.
Проблема почнеться, коли ми захочемо записати в цю комірку якесь інше число, бо воно туди не запишеться. Не запишеться ! Комірка FLASH-пам’яті пам’ятає це число, доки не буде витертий весь сектор. Лише після витирання цілого сектора можна в будь-яку комірку пам’яті цього сектора записати будь-які інші дані. Хочеш знову змінили хоча б одну комірку – витирай весь сектор.
Проблема ще більша, ніж здається. Кожен сектор витримує лише кілька тисяч, а може, десятків тисяч, витирань. Далі сектор стає дефектним, його використовувати вже не можна. В кожній флешці, в кожному SSD-накопичувачі розміщений мікроконтролер, який має таблицю використання секторів, і намагається більш-менш рівномірно розподіляти адресацію під час процесу запису в ту чи іншу комірку пам’яті, щоб сектори використовувались по можливості рівномірно.
Висновок. Якщо є можливість скоротити кількість записів в FLASH-пам’ять, то краще це зробити. Які є поради для користувачів Windows для зменшення кількості записів в FLASH-пам’ять SSD-накопичувача ? Ось вони, ці поради.
– Для браузера Firefox запустити команду about:config і змінити наступні параметри:
network.http.use-cache;
browser.cache.offline;
browser.cache.disk;
browser.cache.memory, їх всі поставити в статус FALSE.
– Для Google Chrome натиснути комбинацію клавіш Ctrl+Shift+i. З’явиться вікно, в верхньому правому куті буде кнопка “Settings” – “Налаштування“, треба поставити галочку в “Disable cache”. Якщо багато ОЗУ, можна створити RAM-диск і використовувати його для кеша браузера.
Зробити фіксований розмір файла підкачки, правою кнопкою “Комп’ютер” – “Властивості” – “Додаткові настройки системи”, далі у віконці “Додатково” – “Продуктивність” – “Настройки” і зробити фіксований розмір для кеша. Можна зробити цей кеш в RAM-диску.
Служба SysMain (SuperFetch) практично непотрібна, вона може бути відсутня в традиційному списку служб, але вона є в диспетчері задач. Там її можна вимкнути.
Дуже корисно використати програму “SSD Mini Tweaker“, вона потрібна для деяких установок, щоб менше навантажувало SSD-диск. Не сумніваюсь, що є і будуть інші програми.
Програма SSD Mini Tweaker доступна для завантаження з нашого сайту, досить лише натиснути мишкою на назву програми, яка червоним кольором.
Як користуватися програмою SSD Mini Tweaker ? Запустити програму, вона є в варіантах для 32-розрядної Windows і для 64-розрядної.
Запускаємо програму. Бачимо набір функцій з галочками, деякі галочки вже поставлені (значить, рекомендовано), деякі порожні. Які у нас можливі зміни в системи з допомогою цієї програми ?
– Включити Trim (за замовчуванням галочка в програмі стоїть). Не буду розписувати, що за функція, але зробити згідно з рекомендаціями програми – корисно і перевірено.
– Відключити SuperFetch. Корисно і перевірено.
– Відключити Prefetcher. Корисно і перевірено.
– Залишати ядро системи в пам’яті. Начебто непогано, але треба мати достатньо оперативної пам’яті, не менше 2 Гб, а бажано від 4 Гб і більше.
– Збільшення розміру кешу файлової системи. Для цього так само треба мати достатньо оперативної пам’яті.
– Зняти ліміт з NTFS в плані використання пам’яті. Для цього так само треба мати достатньо оперативної пам’яті.
– Відключити дефрагментацію системних файлів при завантаженні. Це корисно, бо дефрагментація хороша при використанні звичайних накопичувачів, а не твердотільних.
– Відключити створення файлу Layout.ini. Цей файл потрібен, якщо захочете робити дефрагментацію. Можна при бажанні відключати.
– Відключити створення імен у форматі MS-DOS. Насправді цю опцію можна не вмикати.
– Відключити систему індексування Windows. Тут цікаво. Індексування можна відключати і на старих, досить повільних комп’ютерах, це суб’єктивно зробить роботу трошки швидшою, бо система перестане нескінченно займатись індексуванням. Доступ до потрібних файлів (відкрити, закрити, прочитати, записати) стане трошки довшим. Якщо хочете відключити індексування вибраного диска самостійно, без сервісної програми, то це дуже просто: відкривши “Мій комп’ютер” і клацнувши на потрібний “Диск” правою клавішею мишки, отримуєте в підменю “Властивості”, а в самих “Властивостях” внизу віконця бачите дозвіл чи недозвіл індексування файлів на цьому диску.
– Відключити гібернацію (режим глибокого сну). Не багатьом ця функція потрібна, можна відключати.
– Відключити функцію захисту системи. Справді можна відключити, і зберігати в
потрібному місці добре працюючу копію системи. Я, наприклад, використовую для цього програму Acronis True Image, є й інші програми.
– Відключити службу дефрагментації дисків. Можна відключити дефрагментацію дисків, можна просто не робити цю дефрагментацію.
– Не проводити очистку файлу підкачки. Саме так, в цьому пункті можливих дій програми галочка є корисною.
Власне, все. Запускаємо програму, в деяких варіантах операційної системи програма не припиняє роботу, доводиться примусово зупинити цю програму. Можливо, це якась неврахована недоробка програми.
7. Як зробити контекстне меню Windows11 не урізаним, а нормальним, як у Windows7 ?
Запускаємо програму Regedit. Де вона ? Відкривши Меню Windows, можна в пошуку ввести Regedit і система підкаже, що є програма Registry Editor, запускаємо її.
Переходимо ось цим шляхом: HKEY_CURRENT_USER -> Software -> Classes -> CLSID
Правою кнопкою мишки натискаємо по CLSID, з’явилось підменю, в підменю вибираємо Створення нового ключа (New -> Key), створили ключ, і назву цього ключа (він в вигляді папки) змінюємо на:
{86ca1aa0-34aa-4e8b-a509-50c905bae2a2} (із цими фігурними дужками).
Потім ВСЕРЕДИНІ цієї нової папки (відкриваємо її) так само робимо створення нового ключа, даємо йому назву InprocServer32
Коли ми відкриваємо цю папку (цей ключ), в правій частині того, що на екрані, два рази клікаємо лівою кнопкою мишки на (Default), йде перехід на редагування рядка, нічого не робимо, лише натискаємо на OK, виходимо. Перезапускаємо комп’ютер.
8. Як вставити .NET Framework 3.0 чи 3.5 в Windows10 чи Windows11 ?
Іноді дуже потрібний і корисний цей старий програмний пакет, бо без нього не працюють деякі старі, але потрібні програми. На перший погляд, інсталювати цей пакет дуже просто, доки ми не користуєиось Windows 10, Windows 11. Мені відомі два добре перевірені способи.
Спосіб 1.
Відкриємо Меню – і в пошуку треба ввести “Панель керування” – а далі, відкривши Панель керування, переходимо на Програми та засоби – і далі Увімкнення або вимкнення засобів Windows. Вигляд приблизно такий:
Там серед іншого буде .NET Framework 3.5, треба поставити галочки для встановлення, натиснути OK.
Можливо, система все встановить. Але можливо, що позитивні емоції можуть закінчитись, система на якомусь етапі не захоче завантажувати з Інтернета потрібний файл.
Спосіб 2.
Найкраще – мати установочний диск (чи установочну флешку з потрібним образом такого диска з розширенням .iso) такої самої системи, яка у вас. Якщо у вас, наприклад, Windows11, то потрібно установочний диск для системи Windows11. Якщо маєте такий установочний диск, то можна вставити його в дисковод, система побачить диск, дуже корисно переконатись, що на диску є папка “sources“, а в ній папка “sxs“, далі не важливо.
Якщо у вас установочна флешка, а не диск, то знаходимо на ній потрібний образ установочного диска (файл з розширенням .iso), і якщо клацнути по цьому файлу правою кнопкою мишки, та в підменю побачимо надпис “Підключити“, чи, наприклад, “Mount“. Натиснемо на цей надпис, система створить віртуальний диск, та ньому так само перевіримо присутність розділу “sources” і в цьому розділі – присутність розділу “sxs“.
Запустимо cmd.exe, це можна зробити через Меню системи, в пошуку введемо CMD (підказка системи – “командний рядок“), і, відкривши правою кнопкою мишки підменю, запускаємо від імені адміністратора роботу з командним рядком.
Отримали чорне вікно. Допустимо, що установочний диск чи віртуальний установочний диск знаходиться на умовному приводі H: (перепровіримо через “Цей комп’ютер” і в вікні система нам показує всі доступні приводи: C: D: і всі інші). В командному рядку в чорному вікні треба ввести ось таку команду:
DISM /online /enable-feature /featurename:NetFX3 /All /Source:H:\sources\sxs /LimitAccess
(зрозуміло, що замість надпису H: буде буква того приводу, на якому у вас знаходиться установочний диск)
Не набирайте цей рядок “буква за буквою”, просто скопіюйте його і в командному рядку, утримуючи натисненою на клавіатурі кнопку “Ctrl“, натисніть також “C“. Інакше кажучи, натисніть “Ctrl-C” і скопійований рядок з’явиться в командному рядку. Ще раз перевірте, яку саме букву приводу ви вказали. Натиснете Enter, і система буде пару хвилин щось виконувати, головне, щоб вона написала, що команда нормально виконана, без надписів “Error“.
Перезапускаємо комп’ютер.
Стаття не докінчена, і буде доповнюватись